Сьогодні хочу зробити огляд дуже корисного сервісу, призначеного для менеджменту паролів. Ця тема не часто піднімається в друкованих виданнях та блоґах, хоча портеба в якісних представниках цього класу сервісів/програм є.

Для початку перерахуємо проблеми, з якими стикається користувач Інтернету в процесі реєстрації та авторизації:

1. Кількість сайтів, з якими працює користувач Інтернету, вражає, але використовувати єдиний пароль на всіх надто небезпечно; ідеальним варіантом є унікальність кожного пароля. Саме тут і виникає потреба в програмному забезпеченні для менеджменту всіх цих паролів.
2. Кожен пароль повинен бути якомога довшим, та складатися з alphanumerical символів різного регістру, символів тире і підкреслення, а також, бажано, додаткових символів на кшталт ?, *, ^ (у випадку, якщо це допустимо). Знову ж таки, запам’ятати подібні паролі неможливо – потрібен спеціалізований софт.
3. Третя проблема в тому, щоб мати швидкий доступ до бази паролів з будь-якого робочого браузера.

Існує ряд standalone програм, призначених для генерації та зберігання паролів, деякі з них вміють працювати з браузерами, але у всякому випадку база паролів зберігається на комп’ютерів користувача. З одного боку така практика здається єдиною можливою, адже як можна довірити таку конфіденційну інформацію віддаленому сервісу? Де гарантія, що дані не будуть використані без відома користувача?

Сервіс LastPass не лише вирішує вказані вище приблеми, а й достатньо добре захищений від зовнішнього втручання. Щоб це проілюструвати, коротко розповім принцип роботи сервісу:

Робота з LastPass здійснюється з використанням розширень для браузерів, які доступні для більшості сучасних оглядачів (крім Опери, на якій можна користуватись букмарклетами) та для всіх платформ мобільних смартфонів. Паролі зашифровуються та розшифровуються на стороні клієнта, себто розширенням браузера, тоді як на сервері зберігаються в зашифрованому вигляді. Ключем шифрування служить пара логін + майстер-пароль, яка шифрується 256-бітним алгоритмом на стороні клієнта та не потрапляє на сервер. Для аутентифікації служить наступний механізм: зашифрована пара логін/пароль конкатенується з майстер-паролем і знову шифрується; ця інформація надсилається на сервер, де конкатенується з спеціальним індикатором користувача, і вже цей blob порівнюється з тим, що зберігається в базі.

Як бачимо, технологія LastPass дозволяє зручно і безпечно вести базу даних паролів, генерувати їх, та користуатись стандартними для браузера засобами автозаповнення. Крім всього перечисленого, LastPass має в своєму складі менеджер автозаповлення форм та безпечних нотаток, доступ до яких здійснюється через LastPass Vault.

Тим не менш, я дізнався про цікавий спосіб підвищити власний рівень володіння мовою, використоуючи Всесвітню Павутину. Як і чимало інших корисних речей, посилання на сервіс я знайшов на Хабрі. Суть методу, який реалізує сервіс LingQ, надзвичайно проста: слід концентуватися на reading та listening, забувши на деякий час про граматику. Як наслідок, досягаємо стану, коли іноземна мова сприймається на інтуїтивному рівні, а не на рівні “слово-переклад-граматика”. Така методологія базована на досвіді лінгвіста Стівена Кауфмана, яким було вивчено 11 мов саме таким способом.

В основі сервісу LingQ лежить численна бібліотека аудіозаписів та текстів до них, як то виступи політиків, експертів, інтерв’ю, записи статей з Вікіпедії, випуски новин “Голосу Америки”, подкасти та аудіо з інших джерел. Обирати можна за такими критеріями, як поточний рівень володіння англійською, тематика, тип аудозапису та ін. Під час опрацювання аудіо+тексту, нові слова можна виділити і занести до персонального словника, включаючи визначення та приклад використання.

• карта України з мітками (виконана з допомогою Yandex Maps API)
• віджет моніторингу твітів за ключовим словом від Twihoo
• віджет Яндекс Новин
• тренди з Яндекс Пульс

Скоріш за все, сайтом займались люди з Яндекса, і це в деякій мірі непогана реклама Народу 2.0, проте сама можливість з домогою звичайних віджетів зліпити такий собі мешап не може не вражати. Дуже влучно висловився Петро Діденко:

Продолжаю задавать вопрос: зачем нужны все эти хостеры с sql, php, apache, 200mb, ddos, blah-blah?

Словом, Cloud Computing крокує світом…

Blippr являє собою своєрідну мікроблоґінгову платформу, призначену для створення оглядів (reviews) десктопних та веб-застосунків, фільмів, книг, ігор та музики. Кожен огляд являє собою коротке повідомлення (160 символів), до якого додається одна з чотирьох оцінок: I love it =D, I like it =), I dislike it =|, I hate it! =(. Всі міні-огляди, створені одним користувачем, оріганзонуються в мікроблоґ, URL якого має вигляд http://www.blippr.com/profiles/Юзернейм. 

Кожен “бліп”, зроблений одним з учасників спільноти, можна прокоментувати, а сам об’єкт обговорення підіймається по рейтингу, отримуючи очки від 0 до 100 на основі оцінок, зроблених користувачами. Згідно цих результатів формуються списки рекомендованих програм, музики і т.д. Кожен об’єкт можна додати до закладок (My Apps, My Books, My Movies…), які доступні з відповілного меню чи категорії My Stuff. Якщо ж об’єкту в базі даних немає, його можна додати, заповнивши відповідну форму.

Крім суто “бліпів”, тобто оглядів, можна писти і звичайні апдейти, які нагадують апдейти сервісу Plurk, тобто починаються з виразу, який потрібно вибрати зі списку. Як і належить, апдейти також повинні стосуватись застосунків, фільмів, ігор, музики чи книг.

Як і Twitter, Blippr має систему фолловерів та френдів. Знайти знайомих серед зареєстрованих учасників теоретично можна з допомогою аналізу адресної книги Gmail (Y! Mail, AOL Mail), проте мені залогінитись так і не вдалося – скоріш за все, в них ще існують проблеми з цією можливістю.

Що стосується сторонніх соціальних аплікацій, Blippr можна зв’язати з рядом сервісів, серед яких Twitter, FriendFeed, Plurk, Tumblr, Last.fm, XBox 360 та інші. Після налаштувань, можна здійснювати постинг в Твіттер всіх ваших “бліпів” (наскільки це доцільно, думайте самі).

Буду радий зустріти і вас на Blippr – я тут.

Який же стан справ маємо в Інтернеті? Зараз досить часто говорять про систему ідентифікації OpenID, з допомогою якою можна, використовуючи єдиний обліковий запис, логінитися на тих веб-сайтах, які його підтримують. Існує чимало провайдерів OpenID, проте їх майже всіх об’єднує та сама “машинна” особливість – використання системи “логін/пароль” для входу на сервіс провайдера.

Абсолютно іншу технологію було обрано провайдером myvidoop. Пароль там не використовується взагалі. Замість нього користувачу пропонується при реєстрації обрати три картинки, що характеризують певну категорію предметів, скажімо літаки, коти та їжа. Надалі при вході буде показаний так званий ImageShield- набір з 9 картинок, серед яких 3 задовільняють обраним категоріям при реєстрації. Кожній картинці відповідає певна літера, і комбінація з трьох правильних літер і буде паролем для входу.

Для забезпечення більшого рівня безпеки ImageShield показується тільки в браузерах, які користувач використовує на власному комп’ютері – при вході з іншої машини лінк до ImageShield’у висилається на e-mail.

Зараз я розповім в стилі how-to, як же зробити омріяний wallpaper, а заодно познайомлю вас з функціональністю сервісу.

1. Отже, заходимо на http://wordle.net і тиснемо на Create

2. Далі обираємо джерело майбутньої хмаринки. Я б радив використовувати саме Delicious, тому що, по-перше, соціальні закладки чудово характеризують їх власника, а по-друге, якщо більшість ваших теґів написані англійською, можна буде обрати більше варіантів шрифтів (тоді як для кирилиці доступні лише кілька)

3. Потім починається процес налаштування. Можна “погратися” з шрифтами, кольоровими схемами та розміщенням слів. З допомогою меню Language можна прибрати слова загальної лексики

4. Якщо якісь слова муляють око, наприклад, кириличні теґи, які при виборі певного шрифта не відображаються, потрібно кліктути правою кнопкою миші по слову і обрати Remove …

5. Коли все налаштовано, робимо таку примітивну послідовність дій, як PrintScreen -> Paint -> Save As…

6. Закривши Paint, відкриваємо збережений файл в нормальному графічному радакторі (наприклад GIMP) і, поряд з цим, створюємо новий файл з розмірами, що відповідають роздільній здатності вашого монітора

7. Заливаємо новий файл кольором, що відповідає кольору тла малюнка, створеного в Wordle. Якщо RGB-код кольору невідомий, можна скористатися програмою ColorPic

8. Виділяємо зображення власне теґової хмаринки і вставляємо поверх фону. Після правильного позиціонування ви отримуєте стильний фоновий малюнок на робочий стіл!

1. AT&T Labs Text-To-Speech – онлайн-розробка відомої американської телекомунікаційної компанії. Підтримує англійську, французьку, німецьку та іспанську мови. Для кожної мови, як і належить, присутні кілька варіантів голосу, так англійська має індійський та канадський акценти, а іспанська представлена лише в латиноамериканському варіанті. Аудіо генерується, як WAV-файл, який можна прослухати в браузері при наявності плагіну QuickTime.

2. Free Expressivo Text To Speech Reader Service – сервіс родом із Польщі. Як наслідок, читає польскі, румунські та англійські тексти. Цікаво те, що український текст, написаний транслітом, буде прочитаний доволі непогано (щоправда, не без польського акценту). Після прочитання тексту аудіо можна розшарити з допомогою лінку.

Для чого подібні сервіси можуть бути використані? Як на мене, їх функціональність буде корисною при бажанні почути як те чи інше слово звучатиме англійською, а також для осіб, що самостійно вивчають іноземну мову.

1. Веб-сервіси. Корисність перш за все

В наш час стартапів – хоч греблю гати. Багато з них виправдовують сподівання розробників і стають дійсно успішними проектами, багато залишаються поза зором користувачів в силу різноманітних причин. Та, як би там не було, а для мене основним критерієм цінності ресурсу є його корисність. Саме корисність здатна зробити веб-сервіс продуктом першої необхідності. Яскравий приклад цього – Google Reader; для багатьох активних користувачів Інтернету цей онлайновий читач став де-факто стандартом і використовується повсякденно. Щодо мене, то я навіть не задумують про встановлення десктопного RSS-рідера. Чим більше таких додатків буде створено, тим швидше відбудеться перехід десктопу в Веб.

2. Відкритість та інтеграція

В наш час все більше веб-сервісів відкривають свої API (Application Programming Interface – набір методів для доступу до функціональності веб-сервісу). Це дозволяє інтегрувати у веб-сервіс власні доповнення (як, наприклад, додатки Facebook), що робить його веб-платформою. Крім соціальних мереж, дану концепцію сповідують персоналізовані стартові сторінки (iGoogle, Netvibes), а також ті ж самі WebOS. Відкритий протокол XMPP aka Jabber успішно використовується компанією Google в якості основи IM-сервісу Google Talk, що інтегрується з Gmail, Google Reader, а також сам є непоганим веб-додатком для десктопних браузерів та iPhone.

3. WebOS (Web Desktop)

WebOS – це веб-платформа, що об’єднує набір таких додатків, як RSS-читач, офісний пакет, органайзер, віддалений диск для збереження файлів і т.п. По суті, аналоги цих міні-програм вже існують у вигляді окремих веб-додатків, просто все це об’єднано в одному середовищі, що візуально нагадує GUI-десктоп. Особисто мені імпонує відкритий вебтоп eyeOS. Він сповідує концепцію відкритого програмного забезпечення і націлений на сумісність з мобільними пристроями. Докладніше про eyeOS можна прочитати на сайті проекту.

4. Технічна сторона доступу: ADSL, 3G, нетбуки

Ні для кого не секрет, що Інтернет стає доступнішим і швидшим. ADSL-бум приніс Україні тисячі нових користувачів ВКонтактє Інтернету, а 3G, що наразі набирає обертів у великих містах, додає до швидкості та доступності ще й мобільність. До речі, щодо мобільності. Новий клас пристроїв – нетбуки (Eee PC & Co.), на мій погляд, вносять додатковий плюс у розвиток веб-девелопінгу (адже саме для Веб нетбуки і були створені).

5. Інтернет-кафе. Моє бачення

Як висловився у своєму подкасті MrGALL, перевагою веб-сервісів (а в теорії і вебтопу) є негайний доступ з будь-якого інтернет-кафе. Якщо перехід додатків у Веб буде успішним і сприйметься великою кількістю користувачів, концепцію Інтернет-кафе можна видозмінити, таким чином зробивши його одним із складових інтернет-культури майбутнього. Зараз подібні заклади – це у більшості випадків підвальні приміщення, просякнуті тютюновим димом і на 70% наповнені геймерами-задротами. На мій же погляд, якщо інтернет-культура буде рости, можна буде створювати такі інтернет-кафе, які буде містити дві неординарні на даний час речі:

• виключно інтернет – без всяких там Варкрафтів
• власне кафе – користувач зможе замовити чашку кави чи просто перекусити (звичайно ціни мають бути помірними)

По суті, таке моє бачення ідеального інтернет-кафе (схожий заклад – Intouch Cybercafe у Бредфорді). Найголовнішим в ньому має бути атмосфера, яка і буде притягувати до себе активних інтернет-кристувачів, тому в ідеалі такий тип кафе може служити чудовим місцем зустрічей IT-ґіків.

Що ж тоді відносно електронної пошти? Так уже сталося, що більшість з нас звикло до веб-інтерфейсу. При використанні Mail.ru завантаження сповільнюють лише рекламні флеш-банери. А от Gmail з його, здавалося б, легким інтерфейсом, завантажується досить-таки довго. Причиною цього є те, що за умовчуванням завантажується Ajax-версія, і лише тоді, коли на протязі довгого часу браузер “простоює”, вам пропонують увімкнути HTML-версію.

Обійти це можна досить просто. Поштову скриньку можна відкрити, використовуючи не стандартний URL http://gmail.com, а один з наступних:

http://mail.google.com/mail/h/ – HTML-режим
https://mail.google.com/mail/h/ – HTML-режим + SSL
http://m.gmail.com – інтерфейс, адаптований для мобільних пристроїв
http://mail.google.com/mail/x/ – ще один URL для мобільних пристоїв
https://mail.google.com/mail/x/ – URL для мобільних пристоїв + SSL

Звичайно, “яблучний” телефон досить непогано вміє переглядати і звичайні сайти. Більше того, з допомогою нових версій браузера Opera Mini це стало можливим і для інших телефонів. Та все ж, як не крути, а мобільний трафік залишається доволі дорогим, та й читати з невеличкого екрану адаптовані для комп’ютерних моніторів веб-сторінки не дуже зручно. Саме тут і приходить в нагоду сервіс MoFuse, призначений для швидкого створення і налаштування мобільної версії вашого блоґу. Погодьтесь, звучить багатообіцяюче .

Отож, після реєстрації на сайті, вам у розпорядження дається зручний інструментарій для мобілізації своєї блоґерської діяльності. Перш за все, тицяємо на “Launch a Mobile Site“, вводимо назву блоґу, адресу його RSS-фіду та піддомен.mofuse.mobi – і вуаля, мобільний сайт готовий!

Після створення, мобільний ресур можна налаштувати відповідно до ваших потреб – завантажити лого, обрати необхідні кольори, додати до сайту додаткові фіди, сторінки, гіперпосилання, форму для коментарів, Click2Call (настільки воно працює, не перевіряв), а також “прикрутити” власний домен.

Крім всього перерахованого вище, MoFuse дозволяє переглядати статистику відвідування сайту, а також вішати на нього рекламу від AdSense та AdMob. А кожен пост у вашому мобіблозі можна зберегти на del.icio.us та Twitter, використовуючи інтерфейс вашого ж мобіблоґа. Словом, все чудово продумано і надзвичайно “easy to use”. Насолоджуйтесь .

Читайте також:

Перенаправлення на звичайний та мобільний сайт

Звичайно, можна було зробити мудріше – зайти в Google і знайти там якусь софтину для зняття скріншотів, проте я постійно це відкладав на потім. Аж доки не наткнувся сьогодні на цікавий сервіс від російських розробників – Floomby.

Суть сервісу полягаю в установці клієнтської програми Floomby Agent, яка служить для зручного зняття скріншота і відсилки його на сервер. Дану програму можна викликати з трею або з допомогою комбінації клавіш, після чого обрати область екрану (або весь екран) і сфотографувати. Після натиснення кнопки "Отправить", зображення миттєво завантажується на сервер, звідки його можна вставити на блоґ, форум і т.д.

Приємно ще й те, що всі твої скріншоти (а точніше лінки на них) зберігаються в самій програмі, тому з ними можна швидко і зручно оперувати.

Щодо недоліків, то я б відмітив те, що Floomby не дає безпосереднього посилання на графічний файл, а виданий код створює лише посилання-ескіз на сторінку з скріншотом. Можна, правда, клікнути по самій картинці і скопіювати адресу, проте це буде не безпосереднім посиланням на файл, а посиланням на скритп, що, в свою чергу, не дуже гарно познатиться на швидкості завантаження вашого блоґу, проте для форумів підійде якраз.

Та все ж, реалізація Floomby Agent мене порадувала найбільше. Якщо розробники більш серйозніше підійдуть до питання подальшої публікації миттєвих знімків, сервісу не буде ціни.

Для закачки потокового відео з YouTube за всю історію свого інтернет-серфінгу я використовував три речі: розширення для Вогнелиса VideoDownloader, сервіс KissYouTube і RealPlayer. На жаль, перший пропав чи то після перевстановлення Вінди, чи то після глюку з Firefox’ом (точно не пам’ятаю причину, але факт був в тому, що заново встановлювати його мені вже не хотілося, бо то була доволі глючна штука). KissYouTube пішов в даун – зараз вони пропонують скачати якийсь плагін для IE7 Only (ще чого?!), а RealPlayer мені в принципі не подобався, тому після перевстановлення Гіндовса плеєр я ставити не схотів. Та й особливої потреби не виникало – цікаве відео можна було просто додати до закладок і переглянути пізніше в онлайні (якщо, звичайно, дуже захочеться).

А от сьогодні я захотів скачати один відеокліп з YouTube, але оскільки повертатися до колишніх інструментів я не бажав, тому вирішив спробувати оновлений Download Master, про можливості якого прочитав у березневому ДПК. І знаєте що? Мені сподобалось – відео завантажується доволі швидко, а сам файл не доводиться додатково перейменовувати і додавати розширення .flv (як це було з VideoDownloader’ом) – завантажене відео одразу має назву, яку йому дав автор, і готове до перегляду чи конвертації. Наразі підтримуються наступні сервіси потокового відео: YouTube, Google Video, RuTube, Видео@mail.ru і Rambler Vision. Оскільки в плані подібних сервісів я консерватор, мені поки-що з головою вистачає сам YouTube.

Така функція дозволяє не лише швидко знайти необхідний e-mail, а й автоматично відправляти листи до цілої групи. Для цього лише небхідно ввести назву групи в полі адресату.

via Gmail Blog

Будемо також чекати, поки сервіс “навчиться” працювати з презентаціями в форматі OpenDocument.

В продовженні – завантажена мною презентація “Базова система вводу-виводу”: