Чомусь, реєструючись на англомовних сайтах типу LinkedIn’a чи Friendfeed’a, у мене не виникало майже ніяких побоювань, коли мені пропонували ввести свої Gmail-логін/пароль для того, щоб перевірити, чи присутні на сервісі люди з моєї адресної книги. Я сміливо вводив дані, вірячи, що гамериканські інтернет-компанії не розповсюдять моє конфіденційної інформації (ну і, звичайно, не використають її самі :-) ).

Якщо повернутися в RUnet/UAnet, то тут я чомусь не дуже довіряю ні сайтам, ні розробникам клієнтів для роботи з сайтами. Під словом "сайти", як ви, мабуть, вже здогадались, я маю на увазі ту саму мегапопулярну на наших теренах соціальну мережу "В Контакте". Для багатьох людей "Контакт" починає замінювати поняття "Інтернет". Як це не сумно, але згубну дію цієї соціалки вже давно почав відчувати і я. Та зараз не про це…

Уже давно я натикався на так званий "ВКонтакте-софт" - програми чи то для завантаження графічних фалів на стінки друзів, чи то для скачування аудіо/відео, чи то ще для чогось… Разом з цим частенько вже до мене долітали чутки про те, що подібний софт викрадає паролі контактівських аккаунтів. Правда це чи ні, і які саме програми можна віднести до цього списку, я не знаю, але те, що від імені "нормальних" юзерів на стінках інших з’являються повідомлення типу "Суперпорнушний сайт тута…" - це факт.

Якщо знову "повернутися" в США і оцінити те, що відбувається в їхніх інтернетах, теж можуть виникнути неоднозначні відчуття. Інформацію про те, що Google ставиться до приватності юзерів хіба на словах, чув, мабуть, кожен. Та і майже всі блоґери читали сланозвісний твір "Scroogled". Здавалося б, почитали і усміхнулися, проте настправді тут таки є про що задуматись. Якщо пострадянський простір славиться "розгулом" піратства ("Может это российский менталитет, а может у них просто денег нет…"), то в США зажрані медіамагнати вимагають від Google видати IP-адреси і логіни користувачів, що дивились піратський контент. І суд задовільняє клопотання. Бррр… При всій повазі до законів про захист авторський прав, мене від цього верне.

От тепер і думай, кому довіряти, а кому - ні.