Сьогодні хочу зробити огляд дуже корисного сервісу, призначеного для менеджменту паролів. Ця тема не часто піднімається в друкованих виданнях та блоґах, хоча портеба в якісних представниках цього класу сервісів/програм є.

Для початку перерахуємо проблеми, з якими стикається користувач Інтернету в процесі реєстрації та авторизації:

1. Кількість сайтів, з якими працює користувач Інтернету, вражає, але використовувати єдиний пароль на всіх надто небезпечно; ідеальним варіантом є унікальність кожного пароля. Саме тут і виникає потреба в програмному забезпеченні для менеджменту всіх цих паролів.
2. Кожен пароль повинен бути якомога довшим, та складатися з alphanumerical символів різного регістру, символів тире і підкреслення, а також, бажано, додаткових символів на кшталт ?, *, ^ (у випадку, якщо це допустимо). Знову ж таки, запам’ятати подібні паролі неможливо – потрібен спеціалізований софт.
3. Третя проблема в тому, щоб мати швидкий доступ до бази паролів з будь-якого робочого браузера.

Існує ряд standalone програм, призначених для генерації та зберігання паролів, деякі з них вміють працювати з браузерами, але у всякому випадку база паролів зберігається на комп’ютерів користувача. З одного боку така практика здається єдиною можливою, адже як можна довірити таку конфіденційну інформацію віддаленому сервісу? Де гарантія, що дані не будуть використані без відома користувача?

Сервіс LastPass не лише вирішує вказані вище приблеми, а й достатньо добре захищений від зовнішнього втручання. Щоб це проілюструвати, коротко розповім принцип роботи сервісу:

Робота з LastPass здійснюється з використанням розширень для браузерів, які доступні для більшості сучасних оглядачів (крім Опери, на якій можна користуватись букмарклетами) та для всіх платформ мобільних смартфонів. Паролі зашифровуються та розшифровуються на стороні клієнта, себто розширенням браузера, тоді як на сервері зберігаються в зашифрованому вигляді. Ключем шифрування служить пара логін + майстер-пароль, яка шифрується 256-бітним алгоритмом на стороні клієнта та не потрапляє на сервер. Для аутентифікації служить наступний механізм: зашифрована пара логін/пароль конкатенується з майстер-паролем і знову шифрується; ця інформація надсилається на сервер, де конкатенується з спеціальним індикатором користувача, і вже цей blob порівнюється з тим, що зберігається в базі.

Як бачимо, технологія LastPass дозволяє зручно і безпечно вести базу даних паролів, генерувати їх, та користуатись стандартними для браузера засобами автозаповнення. Крім всього перечисленого, LastPass має в своєму складі менеджер автозаповлення форм та безпечних нотаток, доступ до яких здійснюється через LastPass Vault.

“Безпека Януковича – це привід, для того, щоб обмежувати права громадян”

12 серпня компанія Oracle подала в суд штату Каліфорнія на компанію Google в зв’язку з порушенням ряду патентів, що стосуються технології Java. Згідно з заявою Oracle, провина Google полягає у створенні віртуальної машини Dalvik, яка є основою мобільної операційної системи Android. Програми для Dalvik VM пишуться на мові програмування Java, при цьому компілюються вони не в стандартний байт-код JVM, а специфічний байт-код Dalvik. Крім цього, бібліотеки Dalvik не співпадають з бібліотекими ні Java SE, ні Java ME.

Згідно з ліцензією Java, ви не порушуєте патент, доки у вас є повна імплементація відтуальної машини від Sun/Oracle – не більше, і не менше; будь-які розширення понад стандартної специфікації є порушенням. З одного боку це зумовлено питаннями повної кросплатформенності, а з іншого боку обмежується свобода використання Java, як мови програмування.

Навідміну від патентної політики Sun/Oracle, Microsoft Community Promise дозволяє використання мінімальної підмножини .NET-стеку (якими є Ecma/ISO стандарти CLR і C#), і не заперечує проти надбудов. В результаті маємо такі унікальні продукти, як MonoTouch, Unity3d та багато інших. І хоч .NET не чистою кросплатформенною технологією на кшталт Java, перспективи у ініціативи Microsoft набагато кращі.

Тим не менш, я дізнався про цікавий спосіб підвищити власний рівень володіння мовою, використоуючи Всесвітню Павутину. Як і чимало інших корисних речей, посилання на сервіс я знайшов на Хабрі. Суть методу, який реалізує сервіс LingQ, надзвичайно проста: слід концентуватися на reading та listening, забувши на деякий час про граматику. Як наслідок, досягаємо стану, коли іноземна мова сприймається на інтуїтивному рівні, а не на рівні “слово-переклад-граматика”. Така методологія базована на досвіді лінгвіста Стівена Кауфмана, яким було вивчено 11 мов саме таким способом.

В основі сервісу LingQ лежить численна бібліотека аудіозаписів та текстів до них, як то виступи політиків, експертів, інтерв’ю, записи статей з Вікіпедії, випуски новин “Голосу Америки”, подкасти та аудіо з інших джерел. Обирати можна за такими критеріями, як поточний рівень володіння англійською, тематика, тип аудозапису та ін. Під час опрацювання аудіо+тексту, нові слова можна виділити і занести до персонального словника, включаючи визначення та приклад використання.

Проте пройшло кілька місяців, і цікавість до нової платформи згасла. В Україні вперше прототип нового телефона був представлений в Microsoft 16 липня. Того ж дня відбулася зустріч київської .NET юзер-групи, на якій нам показали той же екземпляр. І мене девайс абсолютно не вразив. Більше того, після більш глибокого в’їзду в деталі процесу розробки і дистрибуції ПЗ для WP7, мушу сказати, що цю платформу скоріш за все чекає провал. Microsoft, мобільна платформа якої раніше була одним з лідерів на корпоративному ринку, зараз від цього ринку відвертається, йдучи по стопам iPhone. В результаті такої комсьюмеризації ми отримуємо Marketplace – аналог AppStore, з досить жорсткими порядками дистриб’юції програм. При цьому робити ПЗ для корпоративного ринку під індивідуальне замовлення стає практично неможливо, оскільки воно повинно у будь-якому разі пройти через Marketplace. Це саме стосується і графічного інтерфейсу, який у WP7 надзвичайно нестандартний, і орієнтований скоріше на розваги, ніж на роботу.

Звичайно, до офіційного запуску платформи щось та зміниться, проте те, що я бачу зараз, однозначно пророчить смерть планам Microsoft на мобільному ринку. А Android, до речі, тут як тут, і розробники з табору Windows Mobile і .NET Micro Framework цілком можуть на нього мігрувати – варто тільки Міґелю де Іказі допилити свій MonoDroid.

Почну з веб-сервісів. Даний термін в блоґах та пресі використовується зазвичай по відношенню до веб-застосунків (Web Applications), хоч в ідеалі має дещо інше значення. Така термінологія виникла, скоріш за все, з поняття “Software as a Service” (SaaS), відомого також як “Software on Demand” (SoD) – програмне забезпечення на вимогу. SaaS – це така категорія програмного забезпечення, яке не встановлюється на клієнтській машині користувача, а доступ до якого здійснюється через веб-інтерфейс (on Demand). Яскраві приклади: GMail, Google Reader, Meebo, Google Analytics. Навідміну від веб-сайтів, веб-застосунки створені не для презентації контенту, а для здійснення певної дії – у приведених вище прикладах це: читання електронної пошти, агрегація RSS-стрічок, миттєві повідомлення, аналіз статистичних даних. Отже, дане поняття “Web Application/Web Sevice/SaaS/SoD” стосується в першу чергу користувачів.

(Pure) Web Service – це програмний модуль, доступ до якого здійснюється по протоколу HTTP, а дані передаються у одному з веб-орієнтованих наступних форматів (XML, JSON). Об’єднує їх те, що їх основна сфера застосування – веб, і розподілені застосунки, побудовані з використанням веб-сервісів, так, чи інакше пов’язані зі Всесвітньою павутиною. З допомогою веб-сервісів, скажімо, реалізвані API більшості веб-застосунків (Twitter, Facebook, Picasaweb, Flickr) та деяких веб-сайтів (наприклад IMDB). Отже, класичний термін “Web Service” стосується розробників, що проектують та розробляють програми, орієнтовані на веб.

Перейдемо тепер до більш модного терміну – Cloud Computing (хмарні обчислення). Тут наголос робиться саме на слові “обчислення”. Ми уже дійшли висновку, що Web Application – це програма, а отже, навідміну від сайту, який просто маніпулює контентом, веб-застосунок – це більш складана система, яка потребує більше пам’яті та процесторного часу, а отже, звичайні веб-сервери тут можуть не підходити. Коли кількість підключень до застосунку перевищує можливості серверу, останньому нічого не залишається, як впасти. Тут на допомогу приходять такі комплекси, як Google App Engine, Microsoft Windows Azure, Amazon EC2. При роботі з цими платформами, користувач (а користувачем є розробник певного застосунку) має справу не з фізичним обладнанням типу виділеного сервера, і навіть не з віртуальним сервером. Функціональність платформи інкапсульовані в певній “хмарі”, а розробник має справу з сервісами, які “стирчать” назовні. Архітектура хмарних платформ дозволяє швидко масштабувати застосунок, а плата здійснюється не за дисковий простір, як з веб-хостингом, а за процесторний час та пам’ять. Це описує термін “pay as you grow, pay as you go”.

Хоч всі ці терміни описують різні поняття, дуже часто вони переплітаються, через їх спільну природу:

• Програми та дані знаходяться не на комп’ютері користувача, а в “хмарі” (хто вивчав комп’ютерні мережі, пам’ятають, що хмара – це умовне позначення Інтернету вцілому). У даному випадку хмара – це складна інфраструктура, користувача якої повинні хвилювати лише сервіси, що “стирчать” нагору
• Основний інтерфейс користувача – це веб-інтерфейс (HTML, HTML5, Silverlight, Flash – в залежністі від насиченості)
• Локальні та веб-застосунки використовують дані, які поставляються засобами веб-сервісів. Локальним можуть бути, наприклад застосунки iPhone, Android, Windows (як, наприклад, Seesmic, Dropbox)

За всім цим стоїть тенденція переходу програмного забезпечення в веб, і, як на мене, хорошим спільним терміном для всіх цих понять був би саме “Cloud Computing”.

Взагалі ідея дуже здорова. Тенденція переходу традиційних медіа в Веб вже нікого не дивує. І ті, хто робитиме це першими, відкусить більший шматок пирога. На тому ж YouTube вже зараз можна знайти чимало якісних каналів – серед україномовних: HolosAmeryky, 5channel, maqueorgua та інші.

Так що ж собою являтиме Google TV? Всередині “коробочки” ми матимемо спеціально оптимізований для перегляду відео браузер Chrome, який, тим не менш, залищиться повноцінним браузером, тож користувач матиме доступ до веб-сервісів та сайтів одразу зі свого телевізора.

Але щось в тих фільмах таки є. Можливо, це більш щира гра акторів того періоду, вдалий музичний супровід, чи заїжджені як на наш час жарти. Та як би там не було, фільми 80-х по-справжньому захоплюють і не залишають байдужими.

Останні переглянуті мною стрічки – Smokey and the Bandit (щоправда 1977-го), Midnight Run (1988) з де Ніро в головній ролі. І ще важко не згадати класику Джона Х’юза Planes, Trains & Automobiles (1987) та Ferris Bueller’s Day Off (1986).

Більшість моїх однолітків чи старших людей вже бачили ці стрічки раніше, проте магія 80-х в тому й полягає, що фільми тих років не гріх переглянути й по кілька разів.

Для читання достатньо здійснити пошук в Google Books за запитом “polular science” та у першому результаті видачі обрати “Про цей жернал“. Як результат – доступ до архіву по роках.

Дуже цікава річ з точки зору історії науки і техніки.

1. Gordon – середовище виконання Flash, реалізоване на JavaScript з використанням технологій HTML5 та SVG. Тут маємо статтю на Хабрі, а тут – кілька демонстрацій swf-роликів

2. qb.js – компілятор QBASIC, реалізований на тому ж JS. Працює це чудо таким чином: сточатку QB-код компілюється в байт-код, який потім виконується на віртуальній JavaScript-машині

3. Chrome Experiments – набір вражаючих експериментів на JavaScript, SVG, HTML5. Не секрет, що створено це все було для демонстрації можливостей ґуґлівського V8. Останній хіт – Google Gravity – цілком працююча версія пошуковика Google з анімацією “гравітаціних” можлистей. Дуже раджу спробувати.

1. Chromium Delicious plugin. Delicious – один з моїх найулюбленіших веб-сервісів. Для Firefox та Internet Explorer існують офіційні плагіни, тоді як інші браузери, включаючи Chrome, до недавнього часу обмежувались лише букмарклетами. Останнє мене не влаштовувало, тому що дуже некомфорто було додавати закладку у новій вкладці браузера. Chromium Delicious plugin дозволяє швидко та зручно постити в Delicious при відкритті невеликого поп-ап вікна.

2. Google Mail Checker. З назви, думаю, все зрозуміло: розширення додає кнопку на панель інструментів, яка відображає кількість непрочитаних повідомлень та служить для швидкого доступу до веб-інтерфейсу Gmail.

3. Chromed Bird. Всім відомо, що twitter-клієнти (та й всі інші застосунки) на Adobe Air – це зло. Саме тому я віддаю перевагу інтегрованим в браузер рзширенням типу Echofon (у Firefox). Chromed Bird – цілком достойний клієнт, який по функціоналу не відстає від інших аналогів.

4. Wikipedia Companion – міні-баузер Вікіпедії. Служить для швидкого доступу до статей з Вікіпедії та їх компактного відображення у випадаючому вікні. Можна налаштувати необхідну мовну версію енциклопедії.

Єдиного, чого мені досі не вистачає – наявності (а точніше номальної роботи) плагіна LastPass, онлайн менеджера паролів.

P. S. Майонез в бургері – це збочення

Лінк по темі: Молчание лисят: McFoxy ничего не знает об интернете

Знаю, що мої наступні слова будуть сприйняті, як давнішній боянъ, але почну я саме з цього. Ні для кого не секрет, що мейнстрімна культура користувачів ПК (у всякому разі в Україні і на теренах ex-СРСР) побудована на використанні ламаного софту. Adobe Photoshop, Nero, NOD32 та інші – це де-факто лідери по використанню на машинах більшості наших співвітчизників. Розумію, що в багатьох випадках альтернативу знайти важко (як для Microsoft Office, Visual Studio чи Mathcad), все-ж, шлях до використання лише легального ПЗ не такий вже й тернистий.

Існує кілька шляхів, які потрібно використовувати в паралелі, для того, щоб зробити свій комп’ютер більш законним. Я б сьогодні хотів звернути увагу на відкрите ПЗ (для особливо GNUтих – вільне та відкрите). Незважаючи на те, що я в повсякденній роботі не використовую Linux, з цієї ОС у світ Windows прийшло кілька надзвичайно корисних та функціональних програм. Серед них – графічний редактор GIMP, месенджер Pidgin та програма для створення заміток Tomboy. До речі, остання є продуктом спільноти Mono – вільної реалізації .NET, про яку я згадував раніше. Цікаво те, що, сам того, не відаючи, я підсадив на ці софтини як мінімум трьох людей – моїх одногрупників. Ключовим у цьому питанні був факт того, що я сам користувався ними.

Крім вільних та відкритих програм існує велика кількість freeware-софту, який також можна використовувати в якості альтернативи крекнутим продуктам (як от пропалювач дисків CDBurnerXP).

P.S. Варто ще згадати про відкритий архіватор 7-zip, який однією лівою б’є всі наворочені “вінрари”. Кількість людей, що послідували моєму прикладу стосовно 7-zip: 2.

І хоч почав я саме з питання викорінення нелегального програмного забезпечення, особисто для мене перераховані застосунки є в першу чергу інструментами для збільшення продуктивності. Саме тому я дуже радий за вибір моїх колег. Саме тому я задаю собі питання: а чи не зайнятись євангелізмом Open Source на платформі Windows заради суспільного блага?

Посилання по темі:

AlternativeTo – сайт для пошуку ПЗ, в основі якого лежить концепція порівняння з відомим користувачу продуктом
Open Source Alternative – аналогічний попередньому ресурс, який насамперед просуває відкрите ПЗ

до 31.12 – звичайний учбовий процес + залікова сесія
1.01 – 10.01 – “вимушені” вихіні, спричинені настанням різдвяних свят
11.01 – 24.01 (2 тижні) – сесія
25.01 – 7.02 (2 тижні) – зимові канікули
з 8.02 – знов на навчання

В нашому ж випадку ми маємо 3 * 5 = 15 пропущених днів, які необхідно надолужити. Постає питання, як це зробити найбільш оптимально. Поставимо питання так: що в студентів можна відібрати? Маємо 6 субот до Нового року + 2 тижні канікул після сесії – загалом 16. Чи відберуть всі канікули, чи тільки половину – питання №2.

Якщо тільки 1 тиждень, маємо в сумі 11 днів (треба ще десь взяти 4). Відбирати різдвяні вихідні Тимошенко не допустить (навіщо їй перед виборами така антиреклама?), тому найбільш оптимально було б змістити увесь перший семестр на 4 дні. З іншого боку, ці 4 дні можа пустити як “ущільнення графіку”, тому їх ми відкидаємо. Проте у всякому разі сесію потрібно зсувати вправо, а “відібрані” дні перетягувати в проміжок часу між зимовими святами та сесією (середина січня).

Загалом, для того, щоб розглянути всі можливі варіанти, пропоную наступну схему на псевдокоді:

Якщо ввести щестиденний робочий тиждень до Нового року:
    Якщо відібрати всі канікули:
        Зимові канікули (відібрані) та сесію поміняти місцями
    Інакше:
        Якщо відібрати 1 тиждень канікул:
            Перемістити тиждень з кінця січня та середину січня після свят
            Посунути сесію на тиждень вліво
            4 дні, що залишаться, "розсмоктати" ущільненням графіку
Інакше (ініціатива прем'єра):
    Змістити навчальний процес на 6 днів
    Якщо відібрати всі канікули:
        Зимові канікули (відібрані) та сесію поміняти місцями
    Інакше:
        Якщо відібрати 1 тиждень канікул:
            Знову зробити свап тижня відібраних канікул та сесії
            4 дні, що залишаться, "розсмоктати" ущільненням графіку

Що вам більше сподобалось, вибирайте самі. Як на мене, найкращий розклад – за відсутності шестиденного робочого тижня з відбором половини канікул. Виглядає він наступним чином:

23.11 – 31.12 – навчання при 5-денному робочому тижні
1.01 – 10.01 – свята
11.01 – 24.01 – продовження навчання
25.01 – 7.02 – сесія
8.02 – 14.02 – тиждень канікул
з 15.02 – продовження навчання

UPD:

Як виявилось, мій прогноз виявився вірним. Нещодавно на сайті міносвіти було викладено лист з рекомендаціями щодо організації навчального процесу:

У вищих навчальних закладах внести корективи до графіків навчального процесу денної форми навчання, передбачивши, зокрема, до кінця поточного року, ущільнення розкладу навчальних занять за рахунок проведення додаткових занять, а також скорочення тривалості зимових канікул та перенесення початку занять у другому семестрі 2009/2010 навчального року

Про саму ініціативу та відповідний курс я дізнався з блоґу Буника, за що я йому дуже вдячний. Колись я намагався дивитись аналогічні лекції Стенфордського університету, проте там, так би мовити, лилась водичка, тому я ту справу закинув. Про лекції в MIT такого не скажеш: хоча на початку розповідається дуже багато вже відомих речей, я б виділив наступні позитивні особливості:

• розглядувані приклади надзвичайно цікаві
• поставлені задачі вирішуються просто та елегантно
• в якості “робочої” мови програмування використовується Python (особисто для мене це є нагодою познайомитися з новою мовою)
• викладачі говорять дуже зрозумілою англійською

Думаю, ця інформація знадобиться студентам українських технічних вузів, що вивчають програмування.

Сайт BetterExplained включає в себе велику кількість статей на наступні теми:

• Математика
• Програмування та веб-розробка
• Бізнес, блоґінг та комунікації

Особливістю статей є проста мова викладення та наявність великої кількості пояснюючих діаграм на зразок такої:

Автором всіх туторіалів, як не дивно, є одна людина – Калід Азад (Kalid Azad). Написання технічних статей Калід почав ще за часів студентства на своїй сторінці на сервері Принстонського університету, а BetterExplained є логічним продовженням такої практики.

• карта України з мітками (виконана з допомогою Yandex Maps API)
• віджет моніторингу твітів за ключовим словом від Twihoo
• віджет Яндекс Новин
• тренди з Яндекс Пульс

Скоріш за все, сайтом займались люди з Яндекса, і це в деякій мірі непогана реклама Народу 2.0, проте сама можливість з домогою звичайних віджетів зліпити такий собі мешап не може не вражати. Дуже влучно висловився Петро Діденко:

Продолжаю задавать вопрос: зачем нужны все эти хостеры с sql, php, apache, 200mb, ddos, blah-blah?

Словом, Cloud Computing крокує світом…

Особисто я моніторю інформацію з допомогою “Живих закладок” в Firefox, створивши закладку для фіду з Кореспондента. Крім цього, в Google Wave, яким я раніше не користувався по причині відсутності тем для обговорень та малої кількості контактів, з’явилось кілька нових хвиль про ситуацію з грипом в Україні. Аналізуючи ці хвилі, приходиш до висновку: саме така незвична технологія, як Google Wave чудово підходить для подібних обговорень. Це зручніше і наочніше ґуґл-груп, а також в арсеналі є велика кількість інструментів, як то карти, відео, гаджети, різного роду боти та інші прибамбаси. Наразі Wave ще перебуває в стадії розробки і при користуванні сервісом часто виникають незручності, тим не менш базова функціональність присутня і, як видно з теперішньої ситуації, Wave цілком може використовуватись для ефективного обміну інформацією та спілкування великої кількості людей.

Якщо ви хочете долучитись до бета-тестування, надішліть мені свій e-mail на semenyuta at gmail.com, я маю ще кілька інвайтів. інвайти закінчилися

Щодо самого грипу, раджу почитати статтю в блозі лікаря Євгена Комаровського “Свинной грипп как зеркало, в котором видно все…”.