Але повернемось до запитання: “Чому Google ще досі не розробила власної соціальної мережі? Адже, якби це сталося, популярності було б хоч відбавляй!“. На це Jafored відповів: “У Google вже є Orkut, який і так популярний лише в Латинській Америці. Їм все одно не наздогнати Facebook і MySpace, тому Google концентрується на інших розробках”. Після того всі погодилися і розмова потекла в інше русло. Я й сам про неї забув, аж поки на днях не прочитав допис у одному блозі з мого фідрідера…

Беззаперечний той факт, що більшість україномовних блоґерів (якщо не сказати майже всі) використовують Gmail, як головну поштову скриньку. І, як наслідок, кожен з них має аккаунт на Ґуґлівському Jabber-сервері і хоч раз в житті його використовував: як Gmail-чат, Google Talk або повноцінний Jabber-аккаунт.

Це раз. Два: однією з найбільших переваг Джабберу над злісним “неправославним” ICQ є те, що до тебе просто так не постукає якась бландінҐа чи хтось інший, з ким би ти не хотів спілкуватись в режимі IM - необхідна авторизація. І, мабуть, кожен користувач Gmail/GTalk має хоча б кількох авторизованих “френдів”. Чи не нагадує вам така система соціальну мережу Facebook? У ній також для повноцінного спілкування необхідна авторизація - підтвердження обома особами того факту, що вони є знайомими.

Ви можете заперечити: дійсно, Jabber має спільні сторони з соціальною мережею, проте в як з IM-сервісу можна зробити соціальну мережу? Давайте розберемось по порядку.

1. Google-профілі

Дана функція з’явилась в кінці 2007 року у таких сервісах, як Google Reader, Shared Stuff та Google Maps. З допомогою даної фічі можна створити профіль, що міститиме твоє фото, коротку інформацію, рід занять і лінки на твої сайти чи профілі в інших соціальних мережах. Google Profiles в найближчому майбутньому буде інтегровано в більшість сервісів від Google. Власний профіль можна переглянути і відредагувати тут.

2. Friends’ Shared Items
Це нововведення помітили в першу чергу ті, хто користується Google Reader. Більшість користувачів даного сервісу полюбляють ділитися цікавими статтями, помічаючи їх теґом Shared. Після цього на свій блоґ можна вставити віджет з останнім обраним з RSS-потоків або дати друзям лінк на власний Shared Stuff. Проте знову ж таки, з грудня в Google Reader з’явився пункт “Friends’ Shared Items”, в якому збирається увесь Shared Stuff твоїх GTalk-друзів, причому ти бачиш той самий Goolge Profile кожного друга.

3. Google Friend Connect
Ну і насамкінець хочеться розповісти про нову розробку Google, метою якої є перетворення всього Інтернету в суцільну соціальну мережу. Назва її - Google Friend Connect. Насправді задумка геніально проста: в будь-який сайт, навіть найпримітивніший, можна вставити кілька шматків коду заради забезпечення соціальних можливостей ресурсу і залучення нових читачів. Якщо сайт бере участь у Friend Connect, кожен його відвідувач може стати його “фаном” - мені особисто це нагадує вступ до групи в Facebook чи ВКонтакте. Далі сайт можна порекомендувати друзям з соціальних мереж, де новоприбулий фан зареєстрований. Серед наявних соціалок, поряд з Facebook та Orkut, фігурує Google Talk, який є (!) соціальною мережею за умовчуванням.

Чудово ілюструє роботу сервісу наступне відео:

Особисто мені така ідея подобається, плюс тепер я матиму ще один аргумент в користь Jabber/GTalk при пропаганді цього IM-сервісу.

Звичайно, “яблучний” телефон досить непогано вміє переглядати і звичайні сайти. Більше того, з допомогою нових версій браузера Opera Mini це стало можливим і для інших телефонів. Та все ж, як не крути, а мобільний трафік залишається доволі дорогим, та й читати з невеличкого екрану адаптовані для комп’ютерних моніторів веб-сторінки не дуже зручно. Саме тут і приходить в нагоду сервіс MoFuse, призначений для швидкого створення і налаштування мобільної версії вашого блоґу. Погодьтесь, звучить багатообіцяюче .

Отож, після реєстрації на сайті, вам у розпорядження дається зручний інструментарій для мобілізації своєї блоґерської діяльності. Перш за все, тицяємо на “Launch a Mobile Site“, вводимо назву блоґу, адресу його RSS-фіду та піддомен.mofuse.mobi - і вуаля, мобільний сайт готовий!

Після створення, мобільний ресур можна налаштувати відповідно до ваших потреб - завантажити лого, обрати необхідні кольори, додати до сайту додаткові фіди, сторінки, гіперпосилання, форму для коментарів, Click2Call (настільки воно працює, не перевіряв), а також “прикрутити” власний домен.

Крім всього перерахованого вище, MoFuse дозволяє переглядати статистику відвідування сайту, а також вішати на нього рекламу від AdSense та AdMob. А кожен пост у вашому мобіблозі можна зберегти на del.icio.us та Twitter, використовуючи інтерфейс вашого ж мобіблоґа. Словом, все чудово продумано і надзвичайно “easy to use”. Насолоджуйтесь .

Ми презентуємо форму нашої олімнійської команди - спортивну форму, яку готувала, відпрацьовувала дизайн з урахуванням інтересів наших спортсменів, з урахуванням інтересів нашого національного колориту компанія Nike.

То, что вы видите - экипировка, которая здесь представлена на манекенах - это результат 18-месячной работы компании Nike совместно со специалистами Олимпийского комитета Украины…

Що одразу кидається в очі, так це надпис “UKRAIИE” на всіх екземплярах форми. Не знаю, можливо це і є той самий “національний колорит”, про який говорив Сергій Бубка, але виглядає все це або як помилка п’ятикласника-двієчника, або як продукція китайських виробників (можливо над формою працювали “спеціалісти” не з Nike, а з Nyke, або, можливо, навіть з Adeedaz). Хоча найвірогідніше, що форму розробила все-таки Иike.

Стаття на офіційному сайті НОК

Однією з переваг пошти від Google є те, що небажані листи майже ніколи не потрапляють в Inbox (наголошую на слові “майже“). Та все ж, починаючи з цієї весни, кількість відфільтрованих спам-повідомлень зростає з астрономічною щвидкістю. Стандартною процедурою для мене було їх видалення, проте сьогодні мені стукнула в голову думка про те, що все це діло можна використати і з науковою метою …

Отже, сьогодні о 14:32 я очистив папку “Спам”. Таким чином відлік розпочався - у середу 23 липня о 14:32 (рівно через тиждень) я перевірю свої спам-месседжі і спробую визначити (хай і дуже наближено ) швидкість отримання небажаної кореспонденції, а також розподіл тематики листів у моєму конкретному випадку.

Хай живе наука! 

Проте наразі я б хотів звернути увагу на § 42 ("Родовая травма рунета"). В ньому Артемій критикує наступний підхід: я не буду ставити зайвих лінків - навіщо мені когось рекламувати? З погляду Лєбєдєва успіх Інтернету (а точніше Вебу) полягав і полягає у можливості ставити посилання, а процвітання численних порталів (в тому числі й Yahoo) був забезпечений саме тим, що вони в першу чергу були колекцією лінків на інші ресурси.

Якщо згадати історію блоґосфери, то перші блоґи являли собою не що інше, як добірки посилань (див. доповідь М. Пуговського в рамках "Новітніх Інтернет-технологій"). А тепер погляньмо на сучасну блоґосферу. Деякі блоґери або уникають занадто часто ставити лінки, або здійснюють перенаправлення для того, щоб не використовувати постійні посилання. Також (не пам’ятаю де) я читав про те, що надмірна кількість посилань негативно впливає на індексування і рейтинг в пошукових системах.

Слід зауважити, що § 42 був написаний в кінці 1999 року, а блоґи, як добірки посилань - це теж історія Інтернету 90-х. Тому, у зв’язку з цим, а також з вищезгаданими тенденціями в блоґосфері у мене виникає питання: чи дійсно посилання настільки шкідливі?

Зробимо невеличкий UPD. Наступну інформацію я знайшов на блозі Ярослава Федорака "Українська блоґосфера" (точніше в його RSS-фіді):

Активне розміщення у своїх статтях посилань на інші цікаві блоги – це один з найдієвіших інструментів розвитку власного ресурсу. А в Україні, за відсутністю інших найрозповсюдженіших варіантів, – мало не єдиний.

Я не хочу зараз залазити у нетрі роздумів про обмін посиланнями (на тижні постараюсь написати про це більш фундаментальну статтю), але основна ідея звучить так: залишаючи посилання на цікаву статтю у іншому блозі ви:

1. Приносите трафік іншому блогові, за рахунок чого допомагаєте йому „стати на ноги”.
2. Підвищуєте характеристики блога-реципієнта у пошукових системах (SEO-ефект).
3. Майже гарантовано досягаєте того, що автор помітить ваш блог, зайде на нього, підпишеться, а якщо зміст вашого ресурсу виявиться по-справжньому цікавим – розмістить посилання на ваші статті.
4. І найголовніше – ви абсолютно нічого не втрачаєте. Адже поставивши посилання на інший блог, ви не втратите ні власного авторитету в "очах" пошукових механізмів, ні знизите рівень трафіку на ваш блог.

Якщо кожен поступатиме подібним чином – розвиток блогів в українській ланці інтернету продовжуватиметься куди більш швидкими темпами. І користь від цього буде очевидна для кожного.

Пам’ятаю, на протязі кількох років після школи для мене було традицією вмикати ICTV і дивитись Nickelodeon’івські мультфільми дев’яностих. Одним з найулюбленіших (і найперших, що я дивився) був "Гей, Арнольд!" - мультик про м’ячоголового хлопчину, його друзів і дивакувату сімейку.

Так от, для тих, хто бажає трохи поностальгувати, на відеохостингу InTV є чотири сезони даного мультсеріалу плюс повнометражка 2002-го року.

Далі лінки:

Перший сезон
Другий сезон
Третій сезон
Четвертий сезон
Hey Arnold! The Movie

Завантажити все можна з допомогою сервісу VideoSaver (ця штукенція качає з чого тільки можливо ). 

Якщо повернутися в RUnet/UAnet, то тут я чомусь не дуже довіряю ні сайтам, ні розробникам клієнтів для роботи з сайтами. Під словом "сайти", як ви, мабуть, вже здогадались, я маю на увазі ту саму мегапопулярну на наших теренах соціальну мережу "В Контакте". Для багатьох людей "Контакт" починає замінювати поняття "Інтернет". Як це не сумно, але згубну дію цієї соціалки вже давно почав відчувати і я. Та зараз не про це…

Уже давно я натикався на так званий "ВКонтакте-софт" - програми чи то для завантаження графічних фалів на стінки друзів, чи то для скачування аудіо/відео, чи то ще для чогось… Разом з цим частенько вже до мене долітали чутки про те, що подібний софт викрадає паролі контактівських аккаунтів. Правда це чи ні, і які саме програми можна віднести до цього списку, я не знаю, але те, що від імені "нормальних" юзерів на стінках інших з’являються повідомлення типу "Суперпорнушний сайт тута…" - це факт.

Якщо знову "повернутися" в США і оцінити те, що відбувається в їхніх інтернетах, теж можуть виникнути неоднозначні відчуття. Інформацію про те, що Google ставиться до приватності юзерів хіба на словах, чув, мабуть, кожен. Та і майже всі блоґери читали сланозвісний твір "Scroogled". Здавалося б, почитали і усміхнулися, проте настправді тут таки є про що задуматись. Якщо пострадянський простір славиться "розгулом" піратства ("Может это российский менталитет, а может у них просто денег нет…"), то в США зажрані медіамагнати вимагають від Google видати IP-адреси і логіни користувачів, що дивились піратський контент. І суд задовільняє клопотання. Бррр… При всій повазі до законів про захист авторський прав, мене від цього верне.

От тепер і думай, кому довіряти, а кому - ні.

Звичайно, можна було зробити мудріше - зайти в Google і знайти там якусь софтину для зняття скріншотів, проте я постійно це відкладав на потім. Аж доки не наткнувся сьогодні на цікавий сервіс від російських розробників - Floomby.

Суть сервісу полягаю в установці клієнтської програми Floomby Agent, яка служить для зручного зняття скріншота і відсилки його на сервер. Дану програму можна викликати з трею або з допомогою комбінації клавіш, після чого обрати область екрану (або весь екран) і сфотографувати. Після натиснення кнопки "Отправить", зображення миттєво завантажується на сервер, звідки його можна вставити на блоґ, форум і т.д.

Приємно ще й те, що всі твої скріншоти (а точніше лінки на них) зберігаються в самій програмі, тому з ними можна швидко і зручно оперувати.

Щодо недоліків, то я б відмітив те, що Floomby не дає безпосереднього посилання на графічний файл, а виданий код створює лише посилання-ескіз на сторінку з скріншотом. Можна, правда, клікнути по самій картинці і скопіювати адресу, проте це буде не безпосереднім посиланням на файл, а посиланням на скритп, що, в свою чергу, не дуже гарно познатиться на швидкості завантаження вашого блоґу, проте для форумів підійде якраз.

Та все ж, реалізація Floomby Agent мене порадувала найбільше. Якщо розробники більш серйозніше підійдуть до питання подальшої публікації миттєвих знімків, сервісу не буде ціни.

Та, як би там не було, цей семестр для мене був доволі успішним, тож я без особливих запар уже можу розпочати відпочинок (інші мої “побратими” ще бігають по перездачах).

В червні мене спіткали аж два обломи: по-перше, як і Міха, на концерт Пола Макартні я так і не потрапив через нелюдську зливу, а по-друге, я не став одним з 8 мільйонів рекордсменів по скачуванню третього Firefox’a . Щодо самого браузера, то це просто чудова річ: найбільше кидається в очі помітне збільшення спритності браузера і чудова інтеграція в операційну систему (особливо подобається вигляд теми для WinXP).

Так що, вітайте мене з поверненням, а я насамкінець хочу привітати MrGALL’a з закінченням університету, а Masterpiecer’a з вступом до нього. Щасти вам, хлопці !

Щодо знайомих блоґерів, то тут я зустрів лише Ярослава Федорака, з яким ми поговорили під час перерви (після чого втікли назад у бар, через те, що надворі стало суттєво прохолодніше).

Загалом, сьогоднішня здибанка мене трішки розчарувала, та, якщо ви цікавитесь більш детальними звітами, зайдіть через кілька днів до Олександра Демченка, Максона Пуговського чи нещодавно відкритий блоґ мінікемперів.

Що тут казати? Уміють поляки робити соціальні мережі. Найголовніше, як на мене, в цій справі є те, щоб створити власний унікальний сервіс, а не копіювати успішні західні аналоги. Звичайно, для цього потрібна армія юзабілістів, програмістів, та дизайнерів (про армію жартую ), проте творці Profeo зі своїм завданням справилися навідмінно.

Отож, почнемо з того, що дана соцмережа - надзвичано зручна річ. Знайомлячись з LinkedIn (а це було цієї зими), мене надзвичайно добивало те, що інтерфейс сервісу досить кривий. Зараз в ЛінкедІну справи стали значно кращі, проте не про нього зараз мова. В Profeo присутня дуже зручна система редагування і перегляду профіля, також є необхідна всім система теґів і вкладки в деяких категоріях (наприклад в категорії "Освіта" є дві вкладки: "Історія освіти" та "Іноземні мови" - це зменшує кількість тексту на сторіці і робить більш зручнішим перегляд профілю).

Іншим характерним плюсом мережі є її функціонал. Саме на нього спиралась у своїй доповіді Окса і саме він зацікавив усіх кемперів. Отож, Profeo має наступні "фічі":

• Блоґи. Кожен учасник може вести блоґ, присвячей улюбленій справі
• Гпупи за інтересами. Найчастіше професійними інтересами. Досить схожі на групи в Facebook (за виключенням "стіни")
• Гелереї. Такий собі міні-Flickr для фото, присвячених професії і не тільки

І, нарешті, третя перевага Profeo в тому, що це перша ділова соціальна мережа в Україні, орієнтована саме на українських професіоналів і має український інтерфейс.

Взагалі я не прихильник Instant Messaging’у (віддаю перевагу електопошті), проте Jabber вирішує одну з багатьох проблем ICQ - присутність бландіноґ і інших осіб, що норовлять до тебе “постукати”. З іншого боку виникає проблема вибору Jabber-сервера.

MrGALL для себе обрав сервер Google (Gmail). Якщо ви читали його блоґ, то він обґрунтував це двома речами: стабільністю серверів Google і зререженням історії повідомлень. Я б теж юзав semenyuta at gmail dot com, якби не одне але: не дуже хочеться забруднювати цей аккаунт транспортами і не-Gmail контактами (таку ж думку має і старожил Жаббера Masterpiecer). Щодо інших серверів, то я за весь час юзав три: спочатку Jabber.org.ua, потім вирішив перейти на “модніший” Jabber.kiev.ua і на останок (у зв’язку з відсутністю Інтернету в гуртожитку) КПІ-шний Jabber.NTU-KPI.kiev.ua. Останній краще б назвали Глюк.in.ua, бо через глюк з ICQ-транспортом у мене по-суті запоровся тамтешній ID.

Так що, панове, я в роздумах. Наразі маю такі варіанти:

• Створити новий аккаунт Gmail спеціально для Жабберу і юзати Psi. Можна на деякий час підключити транспорти, а пізніше від них відмовитись
• Продовжити користуватись semenyuta at gmail dot com, плюнути на транспорти і почати сміливо додавати туди не-Gmail ID
• Використовувати існуючий fireon@jabber.org або зареєструвати ID на якомусь іншому стабільному сервері (який хто порадить?)

Отож, відомий телеканал Animal Planet наразі показує серію соціальних відеороликів Animals Save the Planet. Зроблені вони у вигляді пластилінових мультиків про тварин, і об’єднує їх тематика захисту навколишнього середовища і те, що можна для цього робити. Все виглядає доволі прикольно, до того ж примушує задуматись над сучасними проблемами довкілля.

Особисто мені найбільше сподобалось відео про використання енергозберігаючих ламп за участю Білого Ведмедя та Пінгвіна:

Інші 10 роликів

Сайт акції (там можна накачати шпалер для робочого столу в героями відеоепопеї)

Vlogger.org.ua. Thanks a lot!

Саме для того, щоб автоматизувати таку рутинну роботу, і створена невеличка програмка Softvoile Rubilnik. Працює вона наступним чином: запускаємо текстовий редактор (Notepad++, PHP Expert Editor, або, якщо ви мазохіст, то навіть Блокнот), відкриваємо браузер і запускаємо Rubilnik.

У відкритому діалоговому вікні обираємо потрібні редактор і браузер, зручну гарячу клавішу (як на мене, підійде і стандартна F9) та тиснемо OK. Після цього можна комфортно писати код і переглядати результати простим натисненням F9 - зберігати зміни необов’язково, а веб-сторінка буде перезавантажуватись автоматично. Як на мене, доволі зручна річ.

Але тепер під час написання статті моя вкладка з адмінпанеллю постійно губиться поміж інших, що часто добряче дратує. От я і подумав, чи не перейти мені на автономний клієнт для блоґінгу.

Раніше я уже мав досвід роботи з такими програмами. Першим блоґ-клієнтом (про нього я прочитав у ДПК) був Semagic, який був найкраще пристосований для LiveJournal, хоча працював і з Blogger.com (щоправда достатньо криво). Помучившись з ним кілька днів, я забив на це чудо програмерської думки і продовжив юзати веб-інтерфейс.

Десь через півроку Hip порадив у своєму блозі розширення для Firefox Deepest Sender. Ця річ мені сподобалась у першу сергу своєю простотою і швидкістю, проте недоліком було (і, здається, досі є) те, що категорію можна обирати лише одну (якщо хочеться додати ще, треба знову ж таки лізти в Wordpress-адмінку).

Ще одним чудовим Firefox-розширенням є ScribeFire. Даний клієнт відкривається в нижній частині браузера, що дозволяє (не без певних незручностей, звичайно) одночасно працювати з постом і переглядати сторінки у вкладках. Як на мене досить непоганий варіант, до того ж програму за той час, коли я її останній раз юзав, чудово доробили, тому тепер це просто супер-комбайн для блоґера.

А ще одним таким супер-комбайном є Zoundry Raven, вперше відкритий Masterpiecer’ом. Дана софтина працює з багатьма CMS і блоґохостингами, а також має функцію для синхронізації з фотохостингами Picasa, ImageShack, LJ Scrapbook, Ripway FTP чи будь-яким FTP-аккаунтом.

Отже, чи варто блоґеру переходити на автономний клієнт? Звичайно це справа кожного. А щодо мене, я спробую поюзати ScribeFire і Zoundry Raven. Побачимо, що з того вийде…

Отож, для того, щоб не лише сказати юзерам, що вони скачали Firefox і це круто, а й порекомендувати сайти, які будуть корисними в подальшій роботі, було вирішено створити стартову сторінку з підбіркою сайтів, веб-служб і розширень по чотирьом категоріям: Work, Learn, Play та Connect. В англомовну весію увійшли наступні ресурси:

Work: Google Docs, RememberTheMilk.com, LinkedIn, Clipmarks Add-on, built-in spellcheck
Learn: Wikipedia, Topix, HowStuffWorks.com, Answers Add-on, customize the search bar
Play: YouTube, Hype Machine, Miro, PicLens add-on, use Add-ons Manager to customize Firefox
Connect: Craig’s List, Yelp, Facebook, Meebo Add-on, subscribe to RSS feeds

Виглядатиме це чудо ось як:

Пропозиції щодо стартової сторінки українського Вогнелиса приймаються тут, на Українському форумі Mozilla. Вимоги дві: сайти мають бути корисними і україномовним. Я свої п’ять копійок вже вніс, тепер ваша черга .

Оскільки минулого разу прийшло біля 80 людей (що не було задумано організаторами), то цього місяця буда введена реєстрація на сервісі EventBrite. Та, хоч аудиторія була менша, туди прийшло більше “споріднених душ”: Masterpiecer, Ярослав Федорак, Анвар Азізов, Олег Боженко та Qilinas Smith. Словом, кулуарна обстановка була на високому рівні, тим більше, що під час досить тривалої перерви було що обговорити. На кемпі також був присутній розробник соцмережі “ФОЛК” Павло Степанович, з яким я і Ярослав вели мову про перспективи проекту і його подальший розвиток.

Щодо презентацій, то тут Окса Завойко (”Огляд українських соціальних мереж“), звичайно, була неперевершена (+ шарму додавав національний костюм), презентація Андрія Гошви (”мережа Clubmania.ua“) мені сподобалась, але, оскільки я не прихильник клубної музики, дана соцмережа мене особисто не притягує. Презентація Романа Рибальченка (”Розрахунок тематичної стелі“) була дуже інформативною, проте націленою в першу чергу на SEOшників. Щодо “Pioneers Of Change”, то я не зовсім вловив суть цієї офлайн-спільноти, а про “Ідеальну країну” я краще промовчу.

Проте, як сказав Максон, “головне на мінікемпі - не презентації, а знайомства, обмін думками, ідеями, новинами”, а атмосфера на Kyiv MiniCamp April була просто чудесною.

P.S. Лінки на інші звіти знайдете у Максона, а дата наступного мінікемпу - 24 травня (Social Media Marketing).

Сама ж презентація мала трохи іншу назву, ніж була зазначена на сайті - “Користь і шкода від ведення блоґів”. Мушу сказати, дана тема була менш суха і більш практична для аудиторії, адже приблизно половина присутніх була не дуже обізнана в навколоблоґових питаннях, а Максон розповідав саме про практичне використання блоґів і отримання від цього задоволення.

Не обійшлося, звичайно, без екскурсу в історію і підбірки цікавих блоґів. Проте найцікавіша і найголовгіша честина - це, безумовно, розповідь про два підходи до ведення блоґів - творчий і механічний, а також про блоґ, як жанр оповіді. Максон розкритикував “манімейкерів” і тих, хто вважає першочерговим завданням писати часто і регулярно, хоча, як сказав він у відповіді на моє запитання, вся справа не в діях, а у відношенні і мотивації до процесу блоґінгу.

Для тих, хто ще не чув. “Новітні інтернет-технології” - це серія відкритих семінарів, присвячених новим медіа, сучасним веб-технологіям і Web 2.0-ресурсам, пошуку в Інтернеті і соціальним мережам. Гасло і водночас мета даної акції - Ліквідація інтернетної безграмотності. Серед доповідачів такі знавці даної галузі, як Сергій Даниленко, Максон Пуговський, Окса Завойко, Стас Рудий і Алекс Рябцев. Розклад презентацій для КПІ наводжу нижче (для КНУ ім. Шевченка і Могилянки розклад дивіться на офіційному сайті):

1. Еволюція інтернет. Що таке веб 2.0? (Алекс Рябцев) 8.04 16:00
2. Соціальні медіа (Сергій Даниленко) 10.04 17:00
3. Блоґи. Українська блоґосфера (Максон Пуговський) 15.04 17:00
4. Використання RSS (Стас Рудий) 17.04 17:00
5. Пошук в Інтернеті (Стас Рудий) 22.04 17:00
6. Соціальні мережі (Окса Завойко) 25.04 16:00

Місце проведення: 12 зала бібліотеки КПІ.

Для закачки потокового відео з YouTube за всю історію свого інтернет-серфінгу я використовував три речі: розширення для Вогнелиса VideoDownloader, сервіс KissYouTube і RealPlayer. На жаль, перший пропав чи то після перевстановлення Вінди, чи то після глюку з Firefox’ом (точно не пам’ятаю причину, але факт був в тому, що заново встановлювати його мені вже не хотілося, бо то була доволі глючна штука). KissYouTube пішов в даун - зараз вони пропонують скачати якийсь плагін для IE7 Only (ще чого?!), а RealPlayer мені в принципі не подобався, тому після перевстановлення Гіндовса плеєр я ставити не схотів. Та й особливої потреби не виникало - цікаве відео можна було просто додати до закладок і переглянути пізніше в онлайні (якщо, звичайно, дуже захочеться).

А от сьогодні я захотів скачати один відеокліп з YouTube, але оскільки повертатися до колишніх інструментів я не бажав, тому вирішив спробувати оновлений Download Master, про можливості якого прочитав у березневому ДПК. І знаєте що? Мені сподобалось - відео завантажується доволі швидко, а сам файл не доводиться додатково перейменовувати і додавати розширення .flv (як це було з VideoDownloader’ом) - завантажене відео одразу має назву, яку йому дав автор, і готове до перегляду чи конвертації. Наразі підтримуються наступні сервіси потокового відео: YouTube, Google Video, RuTube, Видео@mail.ru і Rambler Vision. Оскільки в плані подібних сервісів я консерватор, мені поки-що з головою вистачає сам YouTube.