Сьогодні хочу зробити огляд дуже корисного сервісу, призначеного для менеджменту паролів. Ця тема не часто піднімається в друкованих виданнях та блоґах, хоча портеба в якісних представниках цього класу сервісів/програм є.

Для початку перерахуємо проблеми, з якими стикається користувач Інтернету в процесі реєстрації та авторизації:

1. Кількість сайтів, з якими працює користувач Інтернету, вражає, але використовувати єдиний пароль на всіх надто небезпечно; ідеальним варіантом є унікальність кожного пароля. Саме тут і виникає потреба в програмному забезпеченні для менеджменту всіх цих паролів.
2. Кожен пароль повинен бути якомога довшим, та складатися з alphanumerical символів різного регістру, символів тире і підкреслення, а також, бажано, додаткових символів на кшталт ?, *, ^ (у випадку, якщо це допустимо). Знову ж таки, запам’ятати подібні паролі неможливо – потрібен спеціалізований софт.
3. Третя проблема в тому, щоб мати швидкий доступ до бази паролів з будь-якого робочого браузера.

Існує ряд standalone програм, призначених для генерації та зберігання паролів, деякі з них вміють працювати з браузерами, але у всякому випадку база паролів зберігається на комп’ютерів користувача. З одного боку така практика здається єдиною можливою, адже як можна довірити таку конфіденційну інформацію віддаленому сервісу? Де гарантія, що дані не будуть використані без відома користувача?

Сервіс LastPass не лише вирішує вказані вище приблеми, а й достатньо добре захищений від зовнішнього втручання. Щоб це проілюструвати, коротко розповім принцип роботи сервісу:

Робота з LastPass здійснюється з використанням розширень для браузерів, які доступні для більшості сучасних оглядачів (крім Опери, на якій можна користуватись букмарклетами) та для всіх платформ мобільних смартфонів. Паролі зашифровуються та розшифровуються на стороні клієнта, себто розширенням браузера, тоді як на сервері зберігаються в зашифрованому вигляді. Ключем шифрування служить пара логін + майстер-пароль, яка шифрується 256-бітним алгоритмом на стороні клієнта та не потрапляє на сервер. Для аутентифікації служить наступний механізм: зашифрована пара логін/пароль конкатенується з майстер-паролем і знову шифрується; ця інформація надсилається на сервер, де конкатенується з спеціальним індикатором користувача, і вже цей blob порівнюється з тим, що зберігається в базі.

Як бачимо, технологія LastPass дозволяє зручно і безпечно вести базу даних паролів, генерувати їх, та користуатись стандартними для браузера засобами автозаповнення. Крім всього перечисленого, LastPass має в своєму складі менеджер автозаповлення форм та безпечних нотаток, доступ до яких здійснюється через LastPass Vault.

Тим не менш, я дізнався про цікавий спосіб підвищити власний рівень володіння мовою, використоуючи Всесвітню Павутину. Як і чимало інших корисних речей, посилання на сервіс я знайшов на Хабрі. Суть методу, який реалізує сервіс LingQ, надзвичайно проста: слід концентуватися на reading та listening, забувши на деякий час про граматику. Як наслідок, досягаємо стану, коли іноземна мова сприймається на інтуїтивному рівні, а не на рівні “слово-переклад-граматика”. Така методологія базована на досвіді лінгвіста Стівена Кауфмана, яким було вивчено 11 мов саме таким способом.

В основі сервісу LingQ лежить численна бібліотека аудіозаписів та текстів до них, як то виступи політиків, експертів, інтерв’ю, записи статей з Вікіпедії, випуски новин “Голосу Америки”, подкасти та аудіо з інших джерел. Обирати можна за такими критеріями, як поточний рівень володіння англійською, тематика, тип аудозапису та ін. Під час опрацювання аудіо+тексту, нові слова можна виділити і занести до персонального словника, включаючи визначення та приклад використання.

• карта України з мітками (виконана з допомогою Yandex Maps API)
• віджет моніторингу твітів за ключовим словом від Twihoo
• віджет Яндекс Новин
• тренди з Яндекс Пульс

Скоріш за все, сайтом займались люди з Яндекса, і це в деякій мірі непогана реклама Народу 2.0, проте сама можливість з домогою звичайних віджетів зліпити такий собі мешап не може не вражати. Дуже влучно висловився Петро Діденко:

Продолжаю задавать вопрос: зачем нужны все эти хостеры с sql, php, apache, 200mb, ddos, blah-blah?

Словом, Cloud Computing крокує світом…

Особисто я моніторю інформацію з допомогою “Живих закладок” в Firefox, створивши закладку для фіду з Кореспондента. Крім цього, в Google Wave, яким я раніше не користувався по причині відсутності тем для обговорень та малої кількості контактів, з’явилось кілька нових хвиль про ситуацію з грипом в Україні. Аналізуючи ці хвилі, приходиш до висновку: саме така незвична технологія, як Google Wave чудово підходить для подібних обговорень. Це зручніше і наочніше ґуґл-груп, а також в арсеналі є велика кількість інструментів, як то карти, відео, гаджети, різного роду боти та інші прибамбаси. Наразі Wave ще перебуває в стадії розробки і при користуванні сервісом часто виникають незручності, тим не менш базова функціональність присутня і, як видно з теперішньої ситуації, Wave цілком може використовуватись для ефективного обміну інформацією та спілкування великої кількості людей.

Якщо ви хочете долучитись до бета-тестування, надішліть мені свій e-mail на semenyuta at gmail.com, я маю ще кілька інвайтів. інвайти закінчилися

Щодо самого грипу, раджу почитати статтю в блозі лікаря Євгена Комаровського “Свинной грипп как зеркало, в котором видно все…”.

Blippr являє собою своєрідну мікроблоґінгову платформу, призначену для створення оглядів (reviews) десктопних та веб-застосунків, фільмів, книг, ігор та музики. Кожен огляд являє собою коротке повідомлення (160 символів), до якого додається одна з чотирьох оцінок: I love it =D, I like it =), I dislike it =|, I hate it! =(. Всі міні-огляди, створені одним користувачем, оріганзонуються в мікроблоґ, URL якого має вигляд http://www.blippr.com/profiles/Юзернейм. 

Кожен “бліп”, зроблений одним з учасників спільноти, можна прокоментувати, а сам об’єкт обговорення підіймається по рейтингу, отримуючи очки від 0 до 100 на основі оцінок, зроблених користувачами. Згідно цих результатів формуються списки рекомендованих програм, музики і т.д. Кожен об’єкт можна додати до закладок (My Apps, My Books, My Movies…), які доступні з відповілного меню чи категорії My Stuff. Якщо ж об’єкту в базі даних немає, його можна додати, заповнивши відповідну форму.

Крім суто “бліпів”, тобто оглядів, можна писти і звичайні апдейти, які нагадують апдейти сервісу Plurk, тобто починаються з виразу, який потрібно вибрати зі списку. Як і належить, апдейти також повинні стосуватись застосунків, фільмів, ігор, музики чи книг.

Як і Twitter, Blippr має систему фолловерів та френдів. Знайти знайомих серед зареєстрованих учасників теоретично можна з допомогою аналізу адресної книги Gmail (Y! Mail, AOL Mail), проте мені залогінитись так і не вдалося – скоріш за все, в них ще існують проблеми з цією можливістю.

Що стосується сторонніх соціальних аплікацій, Blippr можна зв’язати з рядом сервісів, серед яких Twitter, FriendFeed, Plurk, Tumblr, Last.fm, XBox 360 та інші. Після налаштувань, можна здійснювати постинг в Твіттер всіх ваших “бліпів” (наскільки це доцільно, думайте самі).

Буду радий зустріти і вас на Blippr – я тут.

Кожен користувач даного букмаркінкового сервісу має власний фід, URL якого виглядає наступним чином: http://feeds.delicious.com/v2/rss/Юзер_нейм. Отож, копіюємо цю адресу, вставляємо в форму TwitterFeed і необхідним чином налаштовуємо. Непогано також додати хеш-теґ #delicious, як префікс кожного нового twitter-статусу.

Який же стан справ маємо в Інтернеті? Зараз досить часто говорять про систему ідентифікації OpenID, з допомогою якою можна, використовуючи єдиний обліковий запис, логінитися на тих веб-сайтах, які його підтримують. Існує чимало провайдерів OpenID, проте їх майже всіх об’єднує та сама “машинна” особливість – використання системи “логін/пароль” для входу на сервіс провайдера.

Абсолютно іншу технологію було обрано провайдером myvidoop. Пароль там не використовується взагалі. Замість нього користувачу пропонується при реєстрації обрати три картинки, що характеризують певну категорію предметів, скажімо літаки, коти та їжа. Надалі при вході буде показаний так званий ImageShield- набір з 9 картинок, серед яких 3 задовільняють обраним категоріям при реєстрації. Кожній картинці відповідає певна літера, і комбінація з трьох правильних літер і буде паролем для входу.

Для забезпечення більшого рівня безпеки ImageShield показується тільки в браузерах, які користувач використовує на власному комп’ютері – при вході з іншої машини лінк до ImageShield’у висилається на e-mail.

Зараз я розповім в стилі how-to, як же зробити омріяний wallpaper, а заодно познайомлю вас з функціональністю сервісу.

1. Отже, заходимо на http://wordle.net і тиснемо на Create

2. Далі обираємо джерело майбутньої хмаринки. Я б радив використовувати саме Delicious, тому що, по-перше, соціальні закладки чудово характеризують їх власника, а по-друге, якщо більшість ваших теґів написані англійською, можна буде обрати більше варіантів шрифтів (тоді як для кирилиці доступні лише кілька)

3. Потім починається процес налаштування. Можна “погратися” з шрифтами, кольоровими схемами та розміщенням слів. З допомогою меню Language можна прибрати слова загальної лексики

4. Якщо якісь слова муляють око, наприклад, кириличні теґи, які при виборі певного шрифта не відображаються, потрібно кліктути правою кнопкою миші по слову і обрати Remove …

5. Коли все налаштовано, робимо таку примітивну послідовність дій, як PrintScreen -> Paint -> Save As…

6. Закривши Paint, відкриваємо збережений файл в нормальному графічному радакторі (наприклад GIMP) і, поряд з цим, створюємо новий файл з розмірами, що відповідають роздільній здатності вашого монітора

7. Заливаємо новий файл кольором, що відповідає кольору тла малюнка, створеного в Wordle. Якщо RGB-код кольору невідомий, можна скористатися програмою ColorPic

8. Виділяємо зображення власне теґової хмаринки і вставляємо поверх фону. Після правильного позиціонування ви отримуєте стильний фоновий малюнок на робочий стіл!

1. AT&T Labs Text-To-Speech – онлайн-розробка відомої американської телекомунікаційної компанії. Підтримує англійську, французьку, німецьку та іспанську мови. Для кожної мови, як і належить, присутні кілька варіантів голосу, так англійська має індійський та канадський акценти, а іспанська представлена лише в латиноамериканському варіанті. Аудіо генерується, як WAV-файл, який можна прослухати в браузері при наявності плагіну QuickTime.

2. Free Expressivo Text To Speech Reader Service – сервіс родом із Польщі. Як наслідок, читає польскі, румунські та англійські тексти. Цікаво те, що український текст, написаний транслітом, буде прочитаний доволі непогано (щоправда, не без польського акценту). Після прочитання тексту аудіо можна розшарити з допомогою лінку.

Для чого подібні сервіси можуть бути використані? Як на мене, їх функціональність буде корисною при бажанні почути як те чи інше слово звучатиме англійською, а також для осіб, що самостійно вивчають іноземну мову.

1. Веб-сервіси. Корисність перш за все

В наш час стартапів – хоч греблю гати. Багато з них виправдовують сподівання розробників і стають дійсно успішними проектами, багато залишаються поза зором користувачів в силу різноманітних причин. Та, як би там не було, а для мене основним критерієм цінності ресурсу є його корисність. Саме корисність здатна зробити веб-сервіс продуктом першої необхідності. Яскравий приклад цього – Google Reader; для багатьох активних користувачів Інтернету цей онлайновий читач став де-факто стандартом і використовується повсякденно. Щодо мене, то я навіть не задумують про встановлення десктопного RSS-рідера. Чим більше таких додатків буде створено, тим швидше відбудеться перехід десктопу в Веб.

2. Відкритість та інтеграція

В наш час все більше веб-сервісів відкривають свої API (Application Programming Interface – набір методів для доступу до функціональності веб-сервісу). Це дозволяє інтегрувати у веб-сервіс власні доповнення (як, наприклад, додатки Facebook), що робить його веб-платформою. Крім соціальних мереж, дану концепцію сповідують персоналізовані стартові сторінки (iGoogle, Netvibes), а також ті ж самі WebOS. Відкритий протокол XMPP aka Jabber успішно використовується компанією Google в якості основи IM-сервісу Google Talk, що інтегрується з Gmail, Google Reader, а також сам є непоганим веб-додатком для десктопних браузерів та iPhone.

3. WebOS (Web Desktop)

WebOS – це веб-платформа, що об’єднує набір таких додатків, як RSS-читач, офісний пакет, органайзер, віддалений диск для збереження файлів і т.п. По суті, аналоги цих міні-програм вже існують у вигляді окремих веб-додатків, просто все це об’єднано в одному середовищі, що візуально нагадує GUI-десктоп. Особисто мені імпонує відкритий вебтоп eyeOS. Він сповідує концепцію відкритого програмного забезпечення і націлений на сумісність з мобільними пристроями. Докладніше про eyeOS можна прочитати на сайті проекту.

4. Технічна сторона доступу: ADSL, 3G, нетбуки

Ні для кого не секрет, що Інтернет стає доступнішим і швидшим. ADSL-бум приніс Україні тисячі нових користувачів ВКонтактє Інтернету, а 3G, що наразі набирає обертів у великих містах, додає до швидкості та доступності ще й мобільність. До речі, щодо мобільності. Новий клас пристроїв – нетбуки (Eee PC & Co.), на мій погляд, вносять додатковий плюс у розвиток веб-девелопінгу (адже саме для Веб нетбуки і були створені).

5. Інтернет-кафе. Моє бачення

Як висловився у своєму подкасті MrGALL, перевагою веб-сервісів (а в теорії і вебтопу) є негайний доступ з будь-якого інтернет-кафе. Якщо перехід додатків у Веб буде успішним і сприйметься великою кількістю користувачів, концепцію Інтернет-кафе можна видозмінити, таким чином зробивши його одним із складових інтернет-культури майбутнього. Зараз подібні заклади – це у більшості випадків підвальні приміщення, просякнуті тютюновим димом і на 70% наповнені геймерами-задротами. На мій же погляд, якщо інтернет-культура буде рости, можна буде створювати такі інтернет-кафе, які буде містити дві неординарні на даний час речі:

• виключно інтернет – без всяких там Варкрафтів
• власне кафе – користувач зможе замовити чашку кави чи просто перекусити (звичайно ціни мають бути помірними)

По суті, таке моє бачення ідеального інтернет-кафе (схожий заклад – Intouch Cybercafe у Бредфорді). Найголовнішим в ньому має бути атмосфера, яка і буде притягувати до себе активних інтернет-кристувачів, тому в ідеалі такий тип кафе може служити чудовим місцем зустрічей IT-ґіків.

Але повернемось до запитання: “Чому Google ще досі не розробила власної соціальної мережі? Адже, якби це сталося, популярності було б хоч відбавляй!“. На це Jafored відповів: “У Google вже є Orkut, який і так популярний лише в Латинській Америці. Їм все одно не наздогнати Facebook і MySpace, тому Google концентрується на інших розробках”. Після того всі погодилися і розмова потекла в інше русло. Я й сам про неї забув, аж поки на днях не прочитав допис у одному блозі з мого фідрідера…

Беззаперечний той факт, що більшість україномовних блоґерів (якщо не сказати майже всі) використовують Gmail, як головну поштову скриньку. І, як наслідок, кожен з них має аккаунт на Ґуґлівському Jabber-сервері і хоч раз в житті його використовував: як Gmail-чат, Google Talk або повноцінний Jabber-аккаунт.

Це раз. Два: однією з найбільших переваг Джабберу над злісним “неправославним” ICQ є те, що до тебе просто так не постукає якась бландінҐа чи хтось інший, з ким би ти не хотів спілкуватись в режимі IM – необхідна авторизація. І, мабуть, кожен користувач Gmail/GTalk має хоча б кількох авторизованих “френдів”. Чи не нагадує вам така система соціальну мережу Facebook? У ній також для повноцінного спілкування необхідна авторизація – підтвердження обома особами того факту, що вони є знайомими.

Ви можете заперечити: дійсно, Jabber має спільні сторони з соціальною мережею, проте в як з IM-сервісу можна зробити соціальну мережу? Давайте розберемось по порядку.

1. Google-профілі

Дана функція з’явилась в кінці 2007 року у таких сервісах, як Google Reader, Shared Stuff та Google Maps. З допомогою даної фічі можна створити профіль, що міститиме твоє фото, коротку інформацію, рід занять і лінки на твої сайти чи профілі в інших соціальних мережах. Google Profiles в найближчому майбутньому буде інтегровано в більшість сервісів від Google. Власний профіль можна переглянути і відредагувати тут.

2. Friends’ Shared Items
Це нововведення помітили в першу чергу ті, хто користується Google Reader. Більшість користувачів даного сервісу полюбляють ділитися цікавими статтями, помічаючи їх теґом Shared. Після цього на свій блоґ можна вставити віджет з останнім обраним з RSS-потоків або дати друзям лінк на власний Shared Stuff. Проте знову ж таки, з грудня в Google Reader з’явився пункт “Friends’ Shared Items”, в якому збирається увесь Shared Stuff твоїх GTalk-друзів, причому ти бачиш той самий Goolge Profile кожного друга.

3. Google Friend Connect
Ну і насамкінець хочеться розповісти про нову розробку Google, метою якої є перетворення всього Інтернету в суцільну соціальну мережу. Назва її – Google Friend Connect. Насправді задумка геніально проста: в будь-який сайт, навіть найпримітивніший, можна вставити кілька шматків коду заради забезпечення соціальних можливостей ресурсу і залучення нових читачів. Якщо сайт бере участь у Friend Connect, кожен його відвідувач може стати його “фаном” – мені особисто це нагадує вступ до групи в Facebook чи ВКонтакте. Далі сайт можна порекомендувати друзям з соціальних мереж, де новоприбулий фан зареєстрований. Серед наявних соціалок, поряд з Facebook та Orkut, фігурує Google Talk, який є (!) соціальною мережею за умовчуванням.

Чудово ілюструє роботу сервісу наступне відео:

Особисто мені така ідея подобається, плюс тепер я матиму ще один аргумент в користь Jabber/GTalk при пропаганді цього IM-сервісу.

Звичайно, “яблучний” телефон досить непогано вміє переглядати і звичайні сайти. Більше того, з допомогою нових версій браузера Opera Mini це стало можливим і для інших телефонів. Та все ж, як не крути, а мобільний трафік залишається доволі дорогим, та й читати з невеличкого екрану адаптовані для комп’ютерних моніторів веб-сторінки не дуже зручно. Саме тут і приходить в нагоду сервіс MoFuse, призначений для швидкого створення і налаштування мобільної версії вашого блоґу. Погодьтесь, звучить багатообіцяюче .

Отож, після реєстрації на сайті, вам у розпорядження дається зручний інструментарій для мобілізації своєї блоґерської діяльності. Перш за все, тицяємо на “Launch a Mobile Site“, вводимо назву блоґу, адресу його RSS-фіду та піддомен.mofuse.mobi – і вуаля, мобільний сайт готовий!

Після створення, мобільний ресур можна налаштувати відповідно до ваших потреб – завантажити лого, обрати необхідні кольори, додати до сайту додаткові фіди, сторінки, гіперпосилання, форму для коментарів, Click2Call (настільки воно працює, не перевіряв), а також “прикрутити” власний домен.

Крім всього перерахованого вище, MoFuse дозволяє переглядати статистику відвідування сайту, а також вішати на нього рекламу від AdSense та AdMob. А кожен пост у вашому мобіблозі можна зберегти на del.icio.us та Twitter, використовуючи інтерфейс вашого ж мобіблоґа. Словом, все чудово продумано і надзвичайно “easy to use”. Насолоджуйтесь .

Читайте також:

Перенаправлення на звичайний та мобільний сайт

Звичайно, можна було зробити мудріше – зайти в Google і знайти там якусь софтину для зняття скріншотів, проте я постійно це відкладав на потім. Аж доки не наткнувся сьогодні на цікавий сервіс від російських розробників – Floomby.

Суть сервісу полягаю в установці клієнтської програми Floomby Agent, яка служить для зручного зняття скріншота і відсилки його на сервер. Дану програму можна викликати з трею або з допомогою комбінації клавіш, після чого обрати область екрану (або весь екран) і сфотографувати. Після натиснення кнопки "Отправить", зображення миттєво завантажується на сервер, звідки його можна вставити на блоґ, форум і т.д.

Приємно ще й те, що всі твої скріншоти (а точніше лінки на них) зберігаються в самій програмі, тому з ними можна швидко і зручно оперувати.

Щодо недоліків, то я б відмітив те, що Floomby не дає безпосереднього посилання на графічний файл, а виданий код створює лише посилання-ескіз на сторінку з скріншотом. Можна, правда, клікнути по самій картинці і скопіювати адресу, проте це буде не безпосереднім посиланням на файл, а посиланням на скритп, що, в свою чергу, не дуже гарно познатиться на швидкості завантаження вашого блоґу, проте для форумів підійде якраз.

Та все ж, реалізація Floomby Agent мене порадувала найбільше. Якщо розробники більш серйозніше підійдуть до питання подальшої публікації миттєвих знімків, сервісу не буде ціни.

Така функція дозволяє не лише швидко знайти необхідний e-mail, а й автоматично відправляти листи до цілої групи. Для цього лише небхідно ввести назву групи в полі адресату.

via Gmail Blog

Будемо також чекати, поки сервіс “навчиться” працювати з презентаціями в форматі OpenDocument.

В продовженні – завантажена мною презентація “Базова система вводу-виводу”:

Загалом сервіс найбільше асоціюється з ґуґлівським Blogger.com: дуже схожа панель управління, можливість вести кілька блоґів, система вибору шаблонів і форма редагування CSS. До речі, щодо шаблонів: загалом їх 19, як мінімум 4 з яких портовані з WordPress, інші дуже нагадують LiveJournal, хоча існують і досить симпатичні рішення. Сайдбарних віджетів немає, зате існує одне поле, куди можна напихати різноманітний HTML/JavaScript-код, що буде розміщений під закладками (тамтешня назва блоґролу).

Для постингу за умовчуванням ввімкнений доволі громіздкий WYSIWYG-редактор, що, як на мене, лише перевантажує сторінку зайвими опціями і збільшує час завантаження. Якщо ж редактор відключити, доведеться користуватись звичаною HTML-формою, причому будь-які допоміжні кнопки будуть відсутні: WordPress і Blogger.com тут явно попереду.

Слід також відзначити, що таких ЖЖ-шних штук, як френди і спільноти, у Блоксі немає, чим він вигідно відрізняється від LiveJournal, LiveInternet, Diary.ru і подібних “щоденникових” сервісів. Щодо локалізацій, то Blox вміє розмовляти українською, польською, російською і англійською.

Загалом Blox.com.ua – цілком хороший сервіс блоґохостингу, придатний як для щоденників, та і для більш серйозних проектів. Слід відмітити те, що Blox знаходиться в UA-IX, тому в першу чергу він сподобається людям, які б бажали вести блоґ, але були сковані ціною міжнародного трафіку.

Крім самої схеми, сервіс дозволяє прокладати карту маршруту і вираховувати приблизний час поїздки. Також можна отримати лінк на маршрут і код ля вставки на блоґ.

 От ст. “Политехнический институт” до ст. “Петровка” примерно 19 минут

При натисненні на назву станції, можна переглянути фрагмент карти із позначенням виходу/виходів з підземки.

Шкода тільки, що новими темами Blogger юзвєрів порадувати так і не хоче .

Які ж справи в УАнеті? Багато українських веб-розробників зацікавилося концепцією “Другого вебу”, тому подібні ресурси зараз з’яляються доволі таки часто. Звичайно, багато в чому це дійсно клони західних чи російських аналогів, проте деякі дійсно заслуговують на те, щоб звернутии на них увагу. Сьогодні я б хотів поговорити саме про соціальні сервіси новин.

1. ХайВей. Сервіс позиціонує себе, як першу в україномовному та російськомовному просторі соціальну мережу журналістів. Заходячи на сайт, одразу бачиш, що над ним працювали справжні професіонали: все дуже технічно організовано, дизайн залишає суто приємні враження, сама направленість ХайВею не викликає ніяких скмнівів, що сервіс рухається саме в тому напрямку, в якому рухається майже весь західний Веб.

Як я вже сказав, ХайВей – це соціальна мережа журналістів, тому найбільше інформації ви знайдете саме на ту тематику, яку найбільше облюбували вітчизняні журналюги, а саме політику й економіку. Але не поспішайте з висновками – ХайВей має також такі розділи, як “Світ навколо” (суспільство, культура, hi-tech…), “Літературна сторінка”, “Цікаве в Інтернеті”, а також володіє фотоальбомом і форумом. Якщо ви бачите в собі майбутнього журналіста, є ним, або просто хочете себе ним відчути – ваша дорога на ХайВей.

2. Домашній ПК. Не сприйміть це за рекламу, але я вважаю ДПК найбільш прогресивним виданням неньки-України, і багато в чому тут заслуга редакції, що складається не лише з чудових спеціалістів, а просто з хороших людей, погляди яких я поділяю. Створення вебсайту журналу було, на мою думку, надзвичайно сміливим і розумним рішенням, а формат був просто таки геніальним. Хоч спочатку “Блог ДПК” містив тільки записи членів редакції, пізніше сайт перетворився на справжній агрегатор ідей і інформації, де в одній команді працюють як автори журналу, так і його читачі.

Категорії на сайті такі ж, як і в журналі: “ХАРДWARE”, “СОФТWARE”, “ИНТЕРНЕТ” і “F1″. Саме на цю тематику пишуть статті юзвєрі у вбудованих блоґах, а найпопулярніші креативи активно коментуються і оцінюються іншими юзвєрями і, як належить, висвічуються на головній сторінці. Якщо ви любитель hi-tech, Інтернету, ігор і ДПК – вам на сайт журналу.

3. Блоґосвіт – створений MrGALL‘ом соціальник мабуть був першим україномовним сервісом подібного характеру. На жаль, його доля не була безхмарною: тимчасовий бум швидко закінчився, а після нього в “Блоґосвіт” почали додаватися скоріше не новини, а реклама мобільних операторів, яка теж доволі швидко затихла. Зараз же над сервісом працює мій онлайн-френд SilverOK зі своїм знайомим Styler’ом. Уже зараз сервіс знову починає набирати обертів, а ви можете долучитись до нього, вчасно вписавши себе в мабутню Еліту Блоґосвіту.

4. Chuv. А й справді, чи ти chuv про те, що український Web 2.0 поповнився ще одним ресурсом? Якщо ні, то гайда знайомитись! Chuv мені сподобався в першу чергу своїм дизайном, а також найбільшим теґом у хмаринці – “Інтернет”. Дійсно, машканці сервісу полюбляють писати саме про Інтернет, hi-tech та на інші цікаві і актуальні теми для суспільства Другого Вебу. Користувачів там поки небагато, але прюцюють вони сумлінно, а в числі перших – ще один мій онлайн-френд, володар кількох земельних ділянок в моєму блоґролі hellveen.

5. Гарні новини. Як і Блоґосвіт з Chuv’ом, “Гарні новини” прюцюють на двигунці Pligg - OpenSource-аналогу digg’a. Ресурс також доволі молодий, але уже має більше 20 авторів, серед яких відомий український блоґер, диктор програми “Блоґерський тиждень” Дмитро Губенко. На сайті представлені новини на суспільно-політичну тему, тому він буде цікавий в першу чергу людям середнього віку, що поступово переходять від теленовин до Інтернету, а також усім небайдужим до політичних подій в Україні і світі.

Сьогодні я хочу розповісти про розробку Google, з якою я лише нещодавно познайомився, але яка справила на мене просто незабутнє враження. Отож, Google Analytics – це система, що дозволяє вебмайтру отримати вичерпну інформацію про те, скільки унікальних користувачів відвідало ваш сайт чи блоґ, звідки вони прийшли (з пошуковиків, інших сайтів чи з власної закладки), якщо з пошуковиків, то з яких і за якими ключовими словами, що саме вони читали, де вони проживають та ще цілу купу цікавої і корисної інформації.

Вся інформація подається у зручному форматі – є як графічна ілюстрація (наприклвд мапи), так і різноманітні графіки, таблиці і діаграми, між яким дуже швидко і зручно переключатись. Будь-який звіт можна зберегти в наступних форматах:

• PDF
• XML
• CSV
• TSV

Як на мене, у форматі PDF звіт виглядає найраще, оскільки передає все точно так, як і у вікні браузера.

Якщо ви використовуєте Firefox-розширення Gbutts, то зможете здійснювати перехід на Google Analytics в долю секунди, що позбавить вас завантажувати власний сайт і клікати по кнопці рахівника, щоб потрапити на сторінку з статистикою, як це було з іншими сервісами.

Що ж дає Google Analytics? Як на мене, це не просто чергова іграшка штибу “Пульсу блоґосфери” – це реальний інструмент, що дає змогу краще зрозуміти свою аудиторію і надалі писати саме про те, на що ця аудиторія очікує.