1. Chromium Delicious plugin. Delicious – один з моїх найулюбленіших веб-сервісів. Для Firefox та Internet Explorer існують офіційні плагіни, тоді як інші браузери, включаючи Chrome, до недавнього часу обмежувались лише букмарклетами. Останнє мене не влаштовувало, тому що дуже некомфорто було додавати закладку у новій вкладці браузера. Chromium Delicious plugin дозволяє швидко та зручно постити в Delicious при відкритті невеликого поп-ап вікна.

2. Google Mail Checker. З назви, думаю, все зрозуміло: розширення додає кнопку на панель інструментів, яка відображає кількість непрочитаних повідомлень та служить для швидкого доступу до веб-інтерфейсу Gmail.

3. Chromed Bird. Всім відомо, що twitter-клієнти (та й всі інші застосунки) на Adobe Air – це зло. Саме тому я віддаю перевагу інтегрованим в браузер рзширенням типу Echofon (у Firefox). Chromed Bird – цілком достойний клієнт, який по функціоналу не відстає від інших аналогів.

4. Wikipedia Companion – міні-баузер Вікіпедії. Служить для швидкого доступу до статей з Вікіпедії та їх компактного відображення у випадаючому вікні. Можна налаштувати необхідну мовну версію енциклопедії.

Єдиного, чого мені досі не вистачає – наявності (а точніше номальної роботи) плагіна LastPass, онлайн менеджера паролів.

Знаю, що мої наступні слова будуть сприйняті, як давнішній боянъ, але почну я саме з цього. Ні для кого не секрет, що мейнстрімна культура користувачів ПК (у всякому разі в Україні і на теренах ex-СРСР) побудована на використанні ламаного софту. Adobe Photoshop, Nero, NOD32 та інші – це де-факто лідери по використанню на машинах більшості наших співвітчизників. Розумію, що в багатьох випадках альтернативу знайти важко (як для Microsoft Office, Visual Studio чи Mathcad), все-ж, шлях до використання лише легального ПЗ не такий вже й тернистий.

Існує кілька шляхів, які потрібно використовувати в паралелі, для того, щоб зробити свій комп’ютер більш законним. Я б сьогодні хотів звернути увагу на відкрите ПЗ (для особливо GNUтих – вільне та відкрите). Незважаючи на те, що я в повсякденній роботі не використовую Linux, з цієї ОС у світ Windows прийшло кілька надзвичайно корисних та функціональних програм. Серед них – графічний редактор GIMP, месенджер Pidgin та програма для створення заміток Tomboy. До речі, остання є продуктом спільноти Mono – вільної реалізації .NET, про яку я згадував раніше. Цікаво те, що, сам того, не відаючи, я підсадив на ці софтини як мінімум трьох людей – моїх одногрупників. Ключовим у цьому питанні був факт того, що я сам користувався ними.

Крім вільних та відкритих програм існує велика кількість freeware-софту, який також можна використовувати в якості альтернативи крекнутим продуктам (як от пропалювач дисків CDBurnerXP).

P.S. Варто ще згадати про відкритий архіватор 7-zip, який однією лівою б’є всі наворочені “вінрари”. Кількість людей, що послідували моєму прикладу стосовно 7-zip: 2.

І хоч почав я саме з питання викорінення нелегального програмного забезпечення, особисто для мене перераховані застосунки є в першу чергу інструментами для збільшення продуктивності. Саме тому я дуже радий за вибір моїх колег. Саме тому я задаю собі питання: а чи не зайнятись євангелізмом Open Source на платформі Windows заради суспільного блага?

Посилання по темі:

AlternativeTo – сайт для пошуку ПЗ, в основі якого лежить концепція порівняння з відомим користувачу продуктом
Open Source Alternative – аналогічний попередньому ресурс, який насамперед просуває відкрите ПЗ

Ще з минулого літа я повністю відмовився від графічного редактора Photoshop на користь GIMP. Причина проста: для чого використовувати крадену програму для виконання операцій, які без проблем виконуються у вільному графічному редакторі? Одначе, набір моїх навичок роботи з подібними програмами (включаючи Photoshop) не настільки великий, тому досить часто в мене виникало бажання “намалювати” дещо, але я просто не знав як це зробити. В результаті мені спало на думку пошукати в Інтернеті відеоуроки роботи з GIMP’ом і я таки знайшов кілька хороших сайтів.

Meet the GIMP – відеподкаст німецього вчителя хімії та біології Рольфа Стейнорта з Бремену. Рольф уже більше десяти років займається цифровою фотографією і з 1997-го використовує GIMP та Linux. Свій відеоподкаст він веде вже майже три роки і, мушу сказати, виходить в нього досить непогано. Випуски Meet the GIMP ведуться хорошою англійською і покривають різні питання роботи з даним графічними редактором та іншим відкритим софтом для роботи з графікою. Нові випуски виходять щотижня, а підписатися на оновлення можна з допомогою програми Miro.

Сайт №2, про який я також хочу розповісти – це ProGIMP – якісний російськомовний ресурс з набором статей та уроків, присвяченим роботі з цим чудовим графічним редактором. Сайт має можливості для додавання та редагування уроків.

Аналогічний англомовний ресурс Gimp-tutorials.net може похвалитися більш розширеним набором уроків, пензлів та інших файлів, доступних для завантаження.

Коли я вперше дізнався про таке рішення, мене це, чесно кажучи, здивувало, і я навіть спровокував невеликий холівар на Твіттері. Дійсно, якщо розглядати це питання з точки зору здорового глузду, то виглядає досить дивним те, що компанія, яка поставляє свою операційну систему, не може включити в неї свій же програмний продукт (у нашому випадку – браузер). І це я кажу при тому, що я не є ні користувачем, ні, тим більше, фанатом браузера від Microsoft.

Хоча на дану проблему варто поглянути і з іншого боку. Виникає питання: чому така тяганина закрутилася саме навколо браузерів, а не, скажімо, офісних пакетів? Справа в тім, що браузер нині перетворюється зі звичайного застосунка в платформу. І цьому є чимало підтверджень: розвиток веб-сервісів, нетбуків, хмарних обчислень і т.д. Словом, в нинішніх умовах володіння успішним браузером рівноцінне володінню успішною операційною системою. Пам’ятаю, не так давно на Радіо-Т обговорювали випуск пристрою Crunchpad, який на своєму борту матиме тільки браузер, і, як казали ведучі, абсолютно не важливо для кінцевого користувача (навіть для ґіка), яка там операційна система.

Якщо ж повернутись до питання монополізму (а саме воно стояло основним під час тяганини проти Microsoft), то тут дійсно є загроза: якщо левова частка користувачів належить одному браузеру від однієї компанії, ця компанія може сама вводити свої “веб-стандарти”, як це було з попередніми версіями IE. А така ситуація служить, у кращому разі, головним болем для веб-розробників, які намагаються оптимізувати свої сайти не тільки під веб-стандарти, а й під IE-стандарти, а у гіршому – загрозою появи сервісів, які працюють тільки в одному браузері, як то Панель керування послугами Beeline.

З іншого боку, у Microsoft, здається, уже зрозуміли провальність такої “політики” і їхній новий браузер – IE8 – уже викликає суттєво менше нарікань, адже, як говорять самі розробники, IE8 націлений саме на підтримку веб-стандартів. І це не дивно, адже, не дивлячись на значну частку пирога на ринку бразерів, IE поступово втрачає своїх прихильників, а єдиний спосіб втриматись на плаву для будь-якого виробника веб-оглядачів – це забезпечення повної сумісності з стандартами W3C.

Продовжуючи тему Windows 7, я хочу зробити невеликий огляд та поділитися першими враження стосовно роботи системи. Скажу одразу, що я виступаю, як тривалий користувач Windows XP, а не Windows Vista, тому не дивуйтесь, якщо раптом я розповім про особливості функціоналу чи інтерфейсу, які уже були доступні в Vista.

Обладнання

На моєму лептопі Toshiba A210 з коробки запрацював кардрідер, Bluetooth-модуль (хоча й з вибриками) та аудіо. Для відеокарти довелося встановити драйвери від ATI. Для підключення телефону (Nokia 6233) я встановив Nokia PC Suite, датований ще липнем 2008-го. Проблем з використанням даного ПЗ я практично не помітив (за винятком глюків з блютузом, який інколи відмовлявся працювати). При першому підключенні телефона через Bluetooth був без проблем встановлений драйвер для Bluetooth-модему. Щодо нового диспетчера пристроїв, який був однією з головних тем на презентації від Microsoft, він дійсно заслуговує похвали – насамперед завдяки надзвичано дружньому інтерфейсу. Судячи з слів Ігоря Шастітко, після офіційного релізу Windows 7, диспетчер буде розрізняти навіть кольори MP3-плеєрів Zune, відповідно відображаючи їх при підключенні. Однак мій старенький MP3-плеєр T.Sonic все ще бачиться як флешка (тоді як Linux Mint та Ubuntu розпізнають його саме як плеєр). 

Інтернет

Підключення до Укртелекому та Білайну пройшло без жодних проблем. Все, що потрібно було зробити – вказати ім’я/пароль для Укртелекому та номер додзвону для Білайну.

Швидкодія та енергозбереження

Те, що система “їсть” суттєво менше пам’яті, відчувається одразу. Це я помітив ще під час тестування бети. На рахунок роботи від батареї, при використанні стандартного режиму економії енергії лептоп працює довше, ніж з тошибівською утилітою в XP (хоча тут ще треба перевірити детальніше).

Інтерфейс та юзабіліті 

Основною графічною фішкою Windows 7, як і Vista, є використання технології Windows Aero. Однією з функцій Aero є попередній перегляд вікна при наведенні курсора на кнопку в панелі задач. Проте якщо в Vista це служило скоріше для естетичної сторони, то в сімці дана можливість забезпечує зручність навігації між запущеними програмами, адже панель задач радикально змінила свій вигляд та функціонал, запозичивши функції яблучного dock’а: відтепер на панелі кожна запущена програма відображається у вигляді окремої кнопки, при натисненні (або у випадку з Aero – ще й при наведенні) на яку відображаються всі запущені вікна даного додатку. Спочатку така зміна інтерфейсу здається назвичною, але уже після кількох годин роботи починаєш розуміти, що така організація досить зручна.

Інтерфейс Провідника мені чомусь дуже нагадує Gnome Nautilus. От тільки якщо справа пішла на запозичення ідей з Лінукса, було б непогано реалізувати поділ додатків на категорії (Інтернет, Аудіо/Відео, Офіс і т.д.) і відповідно до цього зробити головне меню. 

Ще мені сподобалась реалізація бібліотек – відтепер замість використання нікому не потрібних папок “Мои рисунки”, “Моя музыка” і т.п. можна буде додавати довільну кількість папок у відповідні бібліотеки: “Відеозаписи”, “Музика”, “Документи”, “Зображення”. При бажанні можна створити додаткові бібліотеки.

Інструментарій “з коробки”     

Серед стандартних програм мені найбільше сподобались додатки для створення скріншотів,  панель вводу математичних символів, Windows Update, асистент підключення до проектора та передавач файлів по Bluetooth. Новий Wordpad читає і створює файли не тільки в форматі RTF, а й в OOXML (.docx) та OpenDocument (.odt), хоча й чемно попереджує, що функціональність його обмежена, так що, будьте ласкаві, купуйте Office. На Paint натягнули нову морду, проте функціонал залишився таким, як і був (могли б і розвинути ідею Paint.NET). Калькулятор оновився зі зміною інтерфейсу та додаванням нових режимів. Такі додатки, як Блокнот та розпаковщик архівів залишились такими ж примітивними, як і були.

Оновлення та українізація

Менеджер оновлень в Windows 7 пропонує до встановлення пакунки двох категорій: обов’язкові оновлення та необов’язкові оновлення. Останні включають мовні пакети, серед яких є і українська. Перекладено ще не 100%, але те, що вже готово, виконано досить вдало, у всякому разі я помилок не помітив.

Ложка дьогтю

Тепер про неприємне. Один раз в мене ні з того, ні з сього вирубився дисплей, після чого довелось перезавантажувати систему. Аналогічна проблема  була одразу після купівлі ноутбука з Вістою, одначе тоді дисплей вимикався досить часто. Щодо сторонніх програм, то редактор Notepad++ в сімці некоректно працює з вводом українською, а в GIMP’і при першому запуску були проблеми  з відображенням вікон, хоча в подальшому все втряслося.

Взагалі, за весь час я перепробував чимало мультипротокольних клієнтів, але практично щоразу вони мене не задовільняли. То мені не подобався вигляд контакт-листа (Pidgin), то навігація по самому месенджеру (Miranda), то банальна відсутність налаштувань і неможливість згортатись в системний трей (Instantbird)…

У Digsby всі ці проблеми вирішено. Стандартний вигляд контакт-листа нагадує Pidgin: з маркерами про присутність зліва та аватарками справа. По суті, таку організацію має і стандартний Google Talk, проте там аватарки не здаються настільки громіздкими і все виглядає більш-менш охайно. Вирішити дану проблему в Digsby досить просто – в налаштуваннях присутні кілька варіантів оформлення контакт-листа, тому, налаштувавши  месенджер відповідним чином, можна добитися досить симпатичного результату.

Як уже було сказано раніше, Digsby  – мультипротокольний клієнт, тому з його допомогою можна бути на зв’язку як з користувачами Jabber, так і ICQ, про перехід з якого зараз так багато говорять. Словом, рекомендовано для поступової міграції.

Щодо соціальних мереж, то наразі месенджер підтримує Facebook, Twitter, LinkedIn та MySpace. Мені особливо припала до душі інтеграція з Твіттером, який після 22-го почав надзвичайно стрімко набирати популярність. Крім цього, можна налаштувати сповіщення про електронну пошту.

Тепер про недоліки. Одразу кидається в очі деяка повільність месенджера. Для завантаження програми необхідно секунд 10-12. Схожа ситуація при відкритті вікна чату. Коли клікаєш на лінк (скажімо для перегляду Facebook-профілю або запуску Gmail чи Твіттеру), месенджер не буде відповідати, аж поки сторінка не почне завантажуватись. Якщо в цей момент спробувати згорнути програму в трей, вона просто-напросто закриється.

Тим не менш, тверду четвірку Digsby отримати може.

Щоправда, для Вогнелиса захистити збережені паролі не є великою проблемою. Потрібно лише призначити так званий головний пароль, без якого доступ до секретної інформації буде закритим. З іншого боку, його доведеться вводити при кожному сеансі роботи з оглядачем (якщо не введеш – автозаповнення працювати не буде), втім, як на мене, це не велика проблема.

А що ж зі славнозвісним Хромом? Для того, щоб забезпечити собі спокійний сон, потрібно повністю відключити збереження паролів. Отож, маємо ще один аргумент проти нового творіння Google .

1. Веб-сервіси. Корисність перш за все

В наш час стартапів – хоч греблю гати. Багато з них виправдовують сподівання розробників і стають дійсно успішними проектами, багато залишаються поза зором користувачів в силу різноманітних причин. Та, як би там не було, а для мене основним критерієм цінності ресурсу є його корисність. Саме корисність здатна зробити веб-сервіс продуктом першої необхідності. Яскравий приклад цього – Google Reader; для багатьох активних користувачів Інтернету цей онлайновий читач став де-факто стандартом і використовується повсякденно. Щодо мене, то я навіть не задумують про встановлення десктопного RSS-рідера. Чим більше таких додатків буде створено, тим швидше відбудеться перехід десктопу в Веб.

2. Відкритість та інтеграція

В наш час все більше веб-сервісів відкривають свої API (Application Programming Interface – набір методів для доступу до функціональності веб-сервісу). Це дозволяє інтегрувати у веб-сервіс власні доповнення (як, наприклад, додатки Facebook), що робить його веб-платформою. Крім соціальних мереж, дану концепцію сповідують персоналізовані стартові сторінки (iGoogle, Netvibes), а також ті ж самі WebOS. Відкритий протокол XMPP aka Jabber успішно використовується компанією Google в якості основи IM-сервісу Google Talk, що інтегрується з Gmail, Google Reader, а також сам є непоганим веб-додатком для десктопних браузерів та iPhone.

3. WebOS (Web Desktop)

WebOS – це веб-платформа, що об’єднує набір таких додатків, як RSS-читач, офісний пакет, органайзер, віддалений диск для збереження файлів і т.п. По суті, аналоги цих міні-програм вже існують у вигляді окремих веб-додатків, просто все це об’єднано в одному середовищі, що візуально нагадує GUI-десктоп. Особисто мені імпонує відкритий вебтоп eyeOS. Він сповідує концепцію відкритого програмного забезпечення і націлений на сумісність з мобільними пристроями. Докладніше про eyeOS можна прочитати на сайті проекту.

4. Технічна сторона доступу: ADSL, 3G, нетбуки

Ні для кого не секрет, що Інтернет стає доступнішим і швидшим. ADSL-бум приніс Україні тисячі нових користувачів ВКонтактє Інтернету, а 3G, що наразі набирає обертів у великих містах, додає до швидкості та доступності ще й мобільність. До речі, щодо мобільності. Новий клас пристроїв – нетбуки (Eee PC & Co.), на мій погляд, вносять додатковий плюс у розвиток веб-девелопінгу (адже саме для Веб нетбуки і були створені).

5. Інтернет-кафе. Моє бачення

Як висловився у своєму подкасті MrGALL, перевагою веб-сервісів (а в теорії і вебтопу) є негайний доступ з будь-якого інтернет-кафе. Якщо перехід додатків у Веб буде успішним і сприйметься великою кількістю користувачів, концепцію Інтернет-кафе можна видозмінити, таким чином зробивши його одним із складових інтернет-культури майбутнього. Зараз подібні заклади – це у більшості випадків підвальні приміщення, просякнуті тютюновим димом і на 70% наповнені геймерами-задротами. На мій же погляд, якщо інтернет-культура буде рости, можна буде створювати такі інтернет-кафе, які буде містити дві неординарні на даний час речі:

• виключно інтернет – без всяких там Варкрафтів
• власне кафе – користувач зможе замовити чашку кави чи просто перекусити (звичайно ціни мають бути помірними)

По суті, таке моє бачення ідеального інтернет-кафе (схожий заклад – Intouch Cybercafe у Бредфорді). Найголовнішим в ньому має бути атмосфера, яка і буде притягувати до себе активних інтернет-кристувачів, тому в ідеалі такий тип кафе може служити чудовим місцем зустрічей IT-ґіків.

Звичайно, можна було зробити мудріше – зайти в Google і знайти там якусь софтину для зняття скріншотів, проте я постійно це відкладав на потім. Аж доки не наткнувся сьогодні на цікавий сервіс від російських розробників – Floomby.

Суть сервісу полягаю в установці клієнтської програми Floomby Agent, яка служить для зручного зняття скріншота і відсилки його на сервер. Дану програму можна викликати з трею або з допомогою комбінації клавіш, після чого обрати область екрану (або весь екран) і сфотографувати. Після натиснення кнопки "Отправить", зображення миттєво завантажується на сервер, звідки його можна вставити на блоґ, форум і т.д.

Приємно ще й те, що всі твої скріншоти (а точніше лінки на них) зберігаються в самій програмі, тому з ними можна швидко і зручно оперувати.

Щодо недоліків, то я б відмітив те, що Floomby не дає безпосереднього посилання на графічний файл, а виданий код створює лише посилання-ескіз на сторінку з скріншотом. Можна, правда, клікнути по самій картинці і скопіювати адресу, проте це буде не безпосереднім посиланням на файл, а посиланням на скритп, що, в свою чергу, не дуже гарно познатиться на швидкості завантаження вашого блоґу, проте для форумів підійде якраз.

Та все ж, реалізація Floomby Agent мене порадувала найбільше. Якщо розробники більш серйозніше підійдуть до питання подальшої публікації миттєвих знімків, сервісу не буде ціни.

Але тепер під час написання статті моя вкладка з адмінпанеллю постійно губиться поміж інших, що часто добряче дратує. От я і подумав, чи не перейти мені на автономний клієнт для блоґінгу.

Раніше я уже мав досвід роботи з такими програмами. Першим блоґ-клієнтом (про нього я прочитав у ДПК) був Semagic, який був найкраще пристосований для LiveJournal, хоча працював і з Blogger.com (щоправда достатньо криво). Помучившись з ним кілька днів, я забив на це чудо програмерської думки і продовжив юзати веб-інтерфейс.

Десь через півроку Hip порадив у своєму блозі розширення для Firefox Deepest Sender. Ця річ мені сподобалась у першу сергу своєю простотою і швидкістю, проте недоліком було (і, здається, досі є) те, що категорію можна обирати лише одну (якщо хочеться додати ще, треба знову ж таки лізти в WordPress-адмінку).

Ще одним чудовим Firefox-розширенням є ScribeFire. Даний клієнт відкривається в нижній частині браузера, що дозволяє (не без певних незручностей, звичайно) одночасно працювати з постом і переглядати сторінки у вкладках. Як на мене досить непоганий варіант, до того ж програму за той час, коли я її останній раз юзав, чудово доробили, тому тепер це просто супер-комбайн для блоґера.

А ще одним таким супер-комбайном є Zoundry Raven, вперше відкритий Masterpiecer’ом. Дана софтина працює з багатьма CMS і блоґохостингами, а також має функцію для синхронізації з фотохостингами Picasa, ImageShack, LJ Scrapbook, Ripway FTP чи будь-яким FTP-аккаунтом.

Отже, чи варто блоґеру переходити на автономний клієнт? Звичайно це справа кожного. А щодо мене, я спробую поюзати ScribeFire і Zoundry Raven. Побачимо, що з того вийде…

Для закачки потокового відео з YouTube за всю історію свого інтернет-серфінгу я використовував три речі: розширення для Вогнелиса VideoDownloader, сервіс KissYouTube і RealPlayer. На жаль, перший пропав чи то після перевстановлення Вінди, чи то після глюку з Firefox’ом (точно не пам’ятаю причину, але факт був в тому, що заново встановлювати його мені вже не хотілося, бо то була доволі глючна штука). KissYouTube пішов в даун – зараз вони пропонують скачати якийсь плагін для IE7 Only (ще чого?!), а RealPlayer мені в принципі не подобався, тому після перевстановлення Гіндовса плеєр я ставити не схотів. Та й особливої потреби не виникало – цікаве відео можна було просто додати до закладок і переглянути пізніше в онлайні (якщо, звичайно, дуже захочеться).

А от сьогодні я захотів скачати один відеокліп з YouTube, але оскільки повертатися до колишніх інструментів я не бажав, тому вирішив спробувати оновлений Download Master, про можливості якого прочитав у березневому ДПК. І знаєте що? Мені сподобалось – відео завантажується доволі швидко, а сам файл не доводиться додатково перейменовувати і додавати розширення .flv (як це було з VideoDownloader’ом) – завантажене відео одразу має назву, яку йому дав автор, і готове до перегляду чи конвертації. Наразі підтримуються наступні сервіси потокового відео: YouTube, Google Video, RuTube, Видео@mail.ru і Rambler Vision. Оскільки в плані подібних сервісів я консерватор, мені поки-що з головою вистачає сам YouTube.

Наразі ґуґлівці розробляють програмну складову ДжіФона, а саме відкриту мобільну операційну систему під назвою Android. В першу чергу хочк звернути увагу саме на відкритість платформи. Що це дасть? Дуже просто: по-перше, ціна телефону може бути зменшена за рахунок відкритості ПЗ, по-друге, така концепція зможе привабити розробників мобільних додатків, адже відкритість можна вважати синонімом розширюваності.

Натупне відео ілюструє можливості Андроїда і перші напрацювання Google в цьому напрямку:

На жаль, не обійшлося без критики. Засновник корпорації Apple Стів Джобс висловив свою думку про те, що Google мав би розробляти проекти для вже існуючих платформ, а не створювати нову:

Я думаю, що Google досяг своєї мети і без розробки Android, а зараз Android більше шкодить їм, аніж приносить користі. Він розділяє компанію і її потенційних партнерів. Створити телефон — набагато складніше, ніж здається на перший погляд. Залишається тільки подивитися, наскільки хороша ця програма, наскільки вона сподобається користувачам і наскільки швидко вона буде узята у виробництво

Оцінювати таку критику можна з кількох боків: можливо це розумне зауваження керівника компанії, що вже має досвід створення подібних девайсів (я б навіть сказав, законодавцем моди), можливо – просто примха конкурентів. Але знову ж таки не слід забувати, що Android – Open Source платформа, а концепція відкритого ПЗ набуває все більшої популярності в світі. В Memoriz 2.0 можна прочитати цікаву замітку на тему купівлі корпорацією Nokia фреймворку Qt для створення власних відкритих проектів, що само собою є викликом Ґуґлу в сфері впровадження Open Source.

New WakoopaFlamber.ru

Якщо говорити про кольрову схему, то вона тепер складається на лише з білого кольору, а ще й з чорного, що додає Вакупі більшої солідності. Звичні вкладки “Home”, “My profile”, “Software”, “People” і “Developers” відтепер обзавелися підрозділами, такими, як “Dashboard” (софт, який мені б сподобався, софт, який юзають мої друзі, нові версії мого софту, коментарі щодо мого софту, новини про Вакупу), “Tags” (показує всю хмарину теґів), “Questions” (розділ штибу FAQу) “The Team” (фотографії творців сервісу і їх робочої обстановки) та ін. Крім цього, Wakoopa відтепер показує які програми використовуються найчастіше, а також останніх активних розробників, а також якою (або якими) ОС ти користуєшся і в якій (яких) ОС працює та, ич інша програма (ОС, щоправда, так і залишається тільки дві – Windows і MacOS).

Наразі програма перебуває в стадії Beta, проте доступна для вільного завантаження з офіційного сайту Apple. Слід зазаначити, що дистрибутив без вбудованого QuickTime займає всього 8 МБ.

За твердженням компанії, Safari 3 відображає сторінки в два рази швидше Internet Explorer 7 і майже в 1,6 рази швидше Firefox 2 і є таким чином найпродуктивнішим Windows-браузером. Проте з самого початку роботи з програмою я зрозумів, що все це повна брехня – сторінки завантажувались явно повільнііііііііше, ні ж в Firefox, та й відображались, скажімо так, не дуже правильно:

Ще розробники дуже гордяться своїми табами і вбудованим RSS-рідером. Що ж, таби – це уже давно не новина і аж ніяк не привілей, а вбудованих рідерів для Лисиці можна накачати безліч. Та й навіщо вони, якщо є Google Reader?

Висновок такий: поставити можна, але максимум для понту – особливою функціональністю браузер не відрізняється, а Aqua-стиль набагато краще імітується багатьма темами для Firefox’a. От хоча б MacFox, яку юзаю і я.

Перше, що кидається в очі при запуску програми – це стартова сторінка (http://start.wyzo.com). Вона забезпечує надзвичайно зручний пошук як по звичайних веб-сайтах, так і по різноманітних медіасховищах, торрент-трекерах і блоґах.

Щодо торрентів, то реалізація їх завантаження і є основною фішкою браузера – файли завантажуться таким самим чином, як і звичайні файли в Firefox. Досвідчених юзвєрів, особливо користувачів Azureus’a, така реалізація може викликати або усмішку, або якесь лайливе слово, але факт залишається фактом – новачкам такий браузер дозволить менше парити мозок і завантажувати громіздкі файли одним кліком на лінк торрента. Все це діло забезпечується завдяки програмі-розширенню FireTorrent, яка, як і належить, доступна і для самого Вогнелиса.

Якщо ж говорити про розширення, то всі фаєрфоксові аддони без проблем завантажуться і на Wyzo.

Ну і гріх буде не згадати про вигляд програми – досить оригінальна тема а-ля Mac/Aqua з помаранчевими іконками.

Wakoopa дійсно за своєю крнцепцією нагадує Last.fm – ти реєструєшся на сайті, завантажуєш невеличку програму, яка працює у фоновому режимі і повідомляє сервіс якими програмами ти користуєшся. В результаті звіт про твою “діяльність” з’являється на персональній сторінці – такій, як от в мене: http://wakoopa.com/fireon.

Крім цього, можна переглядати сторінки інших користувачів, коментувати їх і власноруч додавати теґи до тієї чи іншої програми:

До речі про теґи. На кожній персональній сторінці розміщена теґова хмаринка, що показує, яку роботу ти виконуєш з допомогої своїх програм:

Ну, звичайно, як належить будь-якому соціальному сервісу, френдіння юзвєрів також доступне. Також в Wakoopa можна створювати команди і приєднуватись до вже існуючих – я, наприклад є членом команди Ukrainian.

Ну і не забудемо про беджі – вони там теж є.

Так що, панове, юзайте і приєднуйтесь до мене .

Сама софтина ні в чому не поступається записуючим можливостям Nero, та ще й має доволі зручний інтрефейс. Хоч особливою красою він не відрізняється, зате, як на мене, у використанні цей мінімалістичний інтерфейс є навіть набагато зручнішим Nero Express чи Nero Burning ROM.

Як я вже сказав, функціональність також на висоті. Крім звичних записуючих-стираючих-копіюючих можливостей, InfraRecorder також доволі добре працює з образами ISO/CUE, причому він їх може не тільки записувати, а й створювати, тоді як Nero підтримує лише свій формат образів.

Так що, качайте – не пожалкуєте.

Домашня сторінка InfraRecorder

Сьогодні ж на БлоґоСвіті я знайшов інформаціїю про те, що та ж сама Dell розглядає можливість використовувати операційну систему Linux як альтернативу системи Windows, що випускається компанією Microsoft, і встановлюється зараз на комп’ютери Dell.

Як бачите, прослідковується тенденція “Dell+Linux+Google”, що особисто мене тішить. Як показала практика, використання Open Source в бізнесі приносить реальні результати – як розробникам, так і користувачам, тому такий тандем, як на мене, зможе не тільки досягти успіху, а й почати реально тіснити Microsoft.

Google і Firefox уже стали символом свободи, а якщо до них приєднається ще й Linux – справи підуть чудово.

У другій половині поточного року вийде в світ фінальна версія браузера Firefox 3.0. Розробники обіцяють, що продукт матиме безліч нових функцій.

Як повідомляє Compulenta, фінальна версія “лисички” буде забезпечена офлайновою підтримкою веб-додатків. Наприклад, можна буде писати листи в Gmail, знаходячись в офлайні, а відправлятися вони будуть, як тільки користувач підключиться до інтернету. Firefox вже підтримує роботу з поштовою службою Zimbra і, ймовірно, буде інтегрований з Gmail, Hotmail і іншими поштовими сервісами. У Mozilla також хочуть забезпечити фінальну версію новою системою закладок: закладки автоматично сортуватимуться за популярністю і частотою використання.

Крім того, Firefox 3.0 також буде оснащена невеличкою вбудованою базою даних, SQL Lite, яка застосовуватиметься для повнотекстової індексації історії відвідин. Користувачі зможуть шукати картинки і тексти, проглядати кешовані сторінки. Хоча, за словами Шрепфера, віце-президента по протектування Mozilla, ця функція може і не з’явитися в третій модифікації браузера.

Одною із причин є те, що Лінукс і програми для нього належать до категорії open source. Але нічого про мене не подумайте! Я зовсім не виступаю проти open source – навпаки я бачу в цьому стандарті майбутнє. Проблемою є саме ставлення до відкритого програмного забезпечення. Не секрет, що більшість затятих лінуксоїдів щиро ненавидить усе комерційне, а це перетворює групу користувачів Лінукса в неплатоспроможну публіку, яка лише відлякує потенційних інвесторів.

Факт також у тому, що більшості користувачів зовсім не потрібні розмови про “крутість Лінукса”, вони зовсім не бажають читати товстелезні “біблії” чи перезбирати ядро. Людям потрібно всього-навсього комфортно і стабільно працювати і розважатись, і вони готові платити за готові рішення.

Ще раз хочу повернутися до теми open source. Чому я сказав, що бачу в цьому стандарті майбутнє. Та дуже просто – варто лише подивитися на успіх співпраці Mozilla і Google. Це є прекрасним прикладом того, як відкрите програмне забезпечення спроможне робити гроші і приносити користь користувачам.