Сайт BetterExplained включає в себе велику кількість статей на наступні теми:

• Математика
• Програмування та веб-розробка
• Бізнес, блоґінг та комунікації

Особливістю статей є проста мова викладення та наявність великої кількості пояснюючих діаграм на зразок такої:

Автором всіх туторіалів, як не дивно, є одна людина – Калід Азад (Kalid Azad). Написання технічних статей Калід почав ще за часів студентства на своїй сторінці на сервері Принстонського університету, а BetterExplained є логічним продовженням такої практики.

Ще з минулого літа я повністю відмовився від графічного редактора Photoshop на користь GIMP. Причина проста: для чого використовувати крадену програму для виконання операцій, які без проблем виконуються у вільному графічному редакторі? Одначе, набір моїх навичок роботи з подібними програмами (включаючи Photoshop) не настільки великий, тому досить часто в мене виникало бажання “намалювати” дещо, але я просто не знав як це зробити. В результаті мені спало на думку пошукати в Інтернеті відеоуроки роботи з GIMP’ом і я таки знайшов кілька хороших сайтів.

Meet the GIMP – відеподкаст німецього вчителя хімії та біології Рольфа Стейнорта з Бремену. Рольф уже більше десяти років займається цифровою фотографією і з 1997-го використовує GIMP та Linux. Свій відеоподкаст він веде вже майже три роки і, мушу сказати, виходить в нього досить непогано. Випуски Meet the GIMP ведуться хорошою англійською і покривають різні питання роботи з даним графічними редактором та іншим відкритим софтом для роботи з графікою. Нові випуски виходять щотижня, а підписатися на оновлення можна з допомогою програми Miro.

Сайт №2, про який я також хочу розповісти – це ProGIMP – якісний російськомовний ресурс з набором статей та уроків, присвяченим роботі з цим чудовим графічним редактором. Сайт має можливості для додавання та редагування уроків.

Аналогічний англомовний ресурс Gimp-tutorials.net може похвалитися більш розширеним набором уроків, пензлів та інших файлів, доступних для завантаження.

Вчора я спробував майкрософтівський mashup-creator Popfly, про який почув ще на Блоґкемпі. Для тих, хто не знає, даний сервіс використовує технологію Silverlight, яку вже встигли охрестити “убивцею флешу”. І як на мене, не дарма. Коли працюєш з Popfly абсолютно не виникає неприємного відчуття перевантаженості, як при роботі з флешом – все виглядає і сприймається не гірше, ніж той самий AJAX, і мені, відверто кажучи, подобається.

• кожен зареєстрований користувач може вести свій блоґ та присвоювати своїм повідомленням теґи
• користувачі можуть віддавати голоси за пости та коментарі інших користувачів, таким чином впливаючи на “карму” останніх
• користувач з відповідною кармою може створювати колективні блоґи
• пости, що набрали достатній рейтинг, потрапляють на головну сторінку сайту
• користувачі можуть створювати списки друзів

Там же можна знайти докладний опис створення сайту, а також скрінкаст цього процесу. Як на мене, досить хороша річ для розробників-початківців.

Але повернемось до запитання: “Чому Google ще досі не розробила власної соціальної мережі? Адже, якби це сталося, популярності було б хоч відбавляй!“. На це Jafored відповів: “У Google вже є Orkut, який і так популярний лише в Латинській Америці. Їм все одно не наздогнати Facebook і MySpace, тому Google концентрується на інших розробках”. Після того всі погодилися і розмова потекла в інше русло. Я й сам про неї забув, аж поки на днях не прочитав допис у одному блозі з мого фідрідера…

Беззаперечний той факт, що більшість україномовних блоґерів (якщо не сказати майже всі) використовують Gmail, як головну поштову скриньку. І, як наслідок, кожен з них має аккаунт на Ґуґлівському Jabber-сервері і хоч раз в житті його використовував: як Gmail-чат, Google Talk або повноцінний Jabber-аккаунт.

Це раз. Два: однією з найбільших переваг Джабберу над злісним “неправославним” ICQ є те, що до тебе просто так не постукає якась бландінҐа чи хтось інший, з ким би ти не хотів спілкуватись в режимі IM – необхідна авторизація. І, мабуть, кожен користувач Gmail/GTalk має хоча б кількох авторизованих “френдів”. Чи не нагадує вам така система соціальну мережу Facebook? У ній також для повноцінного спілкування необхідна авторизація – підтвердження обома особами того факту, що вони є знайомими.

Ви можете заперечити: дійсно, Jabber має спільні сторони з соціальною мережею, проте в як з IM-сервісу можна зробити соціальну мережу? Давайте розберемось по порядку.

1. Google-профілі

Дана функція з’явилась в кінці 2007 року у таких сервісах, як Google Reader, Shared Stuff та Google Maps. З допомогою даної фічі можна створити профіль, що міститиме твоє фото, коротку інформацію, рід занять і лінки на твої сайти чи профілі в інших соціальних мережах. Google Profiles в найближчому майбутньому буде інтегровано в більшість сервісів від Google. Власний профіль можна переглянути і відредагувати тут.

2. Friends’ Shared Items
Це нововведення помітили в першу чергу ті, хто користується Google Reader. Більшість користувачів даного сервісу полюбляють ділитися цікавими статтями, помічаючи їх теґом Shared. Після цього на свій блоґ можна вставити віджет з останнім обраним з RSS-потоків або дати друзям лінк на власний Shared Stuff. Проте знову ж таки, з грудня в Google Reader з’явився пункт “Friends’ Shared Items”, в якому збирається увесь Shared Stuff твоїх GTalk-друзів, причому ти бачиш той самий Goolge Profile кожного друга.

3. Google Friend Connect
Ну і насамкінець хочеться розповісти про нову розробку Google, метою якої є перетворення всього Інтернету в суцільну соціальну мережу. Назва її – Google Friend Connect. Насправді задумка геніально проста: в будь-який сайт, навіть найпримітивніший, можна вставити кілька шматків коду заради забезпечення соціальних можливостей ресурсу і залучення нових читачів. Якщо сайт бере участь у Friend Connect, кожен його відвідувач може стати його “фаном” – мені особисто це нагадує вступ до групи в Facebook чи ВКонтакте. Далі сайт можна порекомендувати друзям з соціальних мереж, де новоприбулий фан зареєстрований. Серед наявних соціалок, поряд з Facebook та Orkut, фігурує Google Talk, який є (!) соціальною мережею за умовчуванням.

Чудово ілюструє роботу сервісу наступне відео:

Особисто мені така ідея подобається, плюс тепер я матиму ще один аргумент в користь Jabber/GTalk при пропаганді цього IM-сервісу.

Звичайно, “яблучний” телефон досить непогано вміє переглядати і звичайні сайти. Більше того, з допомогою нових версій браузера Opera Mini це стало можливим і для інших телефонів. Та все ж, як не крути, а мобільний трафік залишається доволі дорогим, та й читати з невеличкого екрану адаптовані для комп’ютерних моніторів веб-сторінки не дуже зручно. Саме тут і приходить в нагоду сервіс MoFuse, призначений для швидкого створення і налаштування мобільної версії вашого блоґу. Погодьтесь, звучить багатообіцяюче .

Отож, після реєстрації на сайті, вам у розпорядження дається зручний інструментарій для мобілізації своєї блоґерської діяльності. Перш за все, тицяємо на “Launch a Mobile Site“, вводимо назву блоґу, адресу його RSS-фіду та піддомен.mofuse.mobi – і вуаля, мобільний сайт готовий!

Після створення, мобільний ресур можна налаштувати відповідно до ваших потреб – завантажити лого, обрати необхідні кольори, додати до сайту додаткові фіди, сторінки, гіперпосилання, форму для коментарів, Click2Call (настільки воно працює, не перевіряв), а також “прикрутити” власний домен.

Крім всього перерахованого вище, MoFuse дозволяє переглядати статистику відвідування сайту, а також вішати на нього рекламу від AdSense та AdMob. А кожен пост у вашому мобіблозі можна зберегти на del.icio.us та Twitter, використовуючи інтерфейс вашого ж мобіблоґа. Словом, все чудово продумано і надзвичайно “easy to use”. Насолоджуйтесь .

Читайте також:

Перенаправлення на звичайний та мобільний сайт

Але зараз про інше. Вікіпедія – це, звичайно, цінний ресурс, проте коли справа доходить не до пошуку інформації, а до організації свого веб-дозвілля, ИШ пропонує наступні дві енциклопедії:

1. Chickipedia – енциклопедія “гарячих ціпочок”. Думаю, назва говорить сама за себе. Наступне відео ілюструє відмінності між Вікі- і Чікіпедією:

2. Луркоморье – енциклопедія мемів РУнету. Як кажуть, без півлітра не розберешся – не дивлячись на те, що половину слів не розумієш, виглядає і читається дуже смішно .

Які ж справи в УАнеті? Багато українських веб-розробників зацікавилося концепцією “Другого вебу”, тому подібні ресурси зараз з’яляються доволі таки часто. Звичайно, багато в чому це дійсно клони західних чи російських аналогів, проте деякі дійсно заслуговують на те, щоб звернутии на них увагу. Сьогодні я б хотів поговорити саме про соціальні сервіси новин.

1. ХайВей. Сервіс позиціонує себе, як першу в україномовному та російськомовному просторі соціальну мережу журналістів. Заходячи на сайт, одразу бачиш, що над ним працювали справжні професіонали: все дуже технічно організовано, дизайн залишає суто приємні враження, сама направленість ХайВею не викликає ніяких скмнівів, що сервіс рухається саме в тому напрямку, в якому рухається майже весь західний Веб.

Як я вже сказав, ХайВей – це соціальна мережа журналістів, тому найбільше інформації ви знайдете саме на ту тематику, яку найбільше облюбували вітчизняні журналюги, а саме політику й економіку. Але не поспішайте з висновками – ХайВей має також такі розділи, як “Світ навколо” (суспільство, культура, hi-tech…), “Літературна сторінка”, “Цікаве в Інтернеті”, а також володіє фотоальбомом і форумом. Якщо ви бачите в собі майбутнього журналіста, є ним, або просто хочете себе ним відчути – ваша дорога на ХайВей.

2. Домашній ПК. Не сприйміть це за рекламу, але я вважаю ДПК найбільш прогресивним виданням неньки-України, і багато в чому тут заслуга редакції, що складається не лише з чудових спеціалістів, а просто з хороших людей, погляди яких я поділяю. Створення вебсайту журналу було, на мою думку, надзвичайно сміливим і розумним рішенням, а формат був просто таки геніальним. Хоч спочатку “Блог ДПК” містив тільки записи членів редакції, пізніше сайт перетворився на справжній агрегатор ідей і інформації, де в одній команді працюють як автори журналу, так і його читачі.

Категорії на сайті такі ж, як і в журналі: “ХАРДWARE”, “СОФТWARE”, “ИНТЕРНЕТ” і “F1″. Саме на цю тематику пишуть статті юзвєрі у вбудованих блоґах, а найпопулярніші креативи активно коментуються і оцінюються іншими юзвєрями і, як належить, висвічуються на головній сторінці. Якщо ви любитель hi-tech, Інтернету, ігор і ДПК – вам на сайт журналу.

3. Блоґосвіт – створений MrGALL‘ом соціальник мабуть був першим україномовним сервісом подібного характеру. На жаль, його доля не була безхмарною: тимчасовий бум швидко закінчився, а після нього в “Блоґосвіт” почали додаватися скоріше не новини, а реклама мобільних операторів, яка теж доволі швидко затихла. Зараз же над сервісом працює мій онлайн-френд SilverOK зі своїм знайомим Styler’ом. Уже зараз сервіс знову починає набирати обертів, а ви можете долучитись до нього, вчасно вписавши себе в мабутню Еліту Блоґосвіту.

4. Chuv. А й справді, чи ти chuv про те, що український Web 2.0 поповнився ще одним ресурсом? Якщо ні, то гайда знайомитись! Chuv мені сподобався в першу чергу своїм дизайном, а також найбільшим теґом у хмаринці – “Інтернет”. Дійсно, машканці сервісу полюбляють писати саме про Інтернет, hi-tech та на інші цікаві і актуальні теми для суспільства Другого Вебу. Користувачів там поки небагато, але прюцюють вони сумлінно, а в числі перших – ще один мій онлайн-френд, володар кількох земельних ділянок в моєму блоґролі hellveen.

5. Гарні новини. Як і Блоґосвіт з Chuv’ом, “Гарні новини” прюцюють на двигунці Pligg - OpenSource-аналогу digg’a. Ресурс також доволі молодий, але уже має більше 20 авторів, серед яких відомий український блоґер, диктор програми “Блоґерський тиждень” Дмитро Губенко. На сайті представлені новини на суспільно-політичну тему, тому він буде цікавий в першу чергу людям середнього віку, що поступово переходять від теленовин до Інтернету, а також усім небайдужим до політичних подій в Україні і світі.

Проте ще до неділі я встиг склепати один сайтик, а оскільки більше однієї статті я написати не міг, бо вже хилило на сон, то запросив до допомоги Ribel’a. Тому я стогодні був дуже радий, що замість мене про сайт розголосили Ribel, Hip i Masterpiecer. Як то кажуть, “нє імєй сто рублєй, а імєй сто друзєй” . Отож, гайда усі на “Support Estonia”!

І ще одне. Якщо хтось бажає долучитися до наповнення сайту, просто напишіть мені. Буду радий.

Ще одним моїм досягненням можна вважати нову статтю на Фрешмені: “Чим прикрасити сайдбар? В допомогу вам Blogbar!”. Хоч статейка невеличка, але блоґерам має сподобатись. Наразі готує ще дві, але, оскільки останні великі за обсягом, доводиться їх потихеньку дописувати. Має надію, що реліз відбудеться на днях.

Отож, я знову з вами, тому пишіть на мило, стукайте в асю або, як цивідізовані люди, запрошуйте до чату в Google Talk .

Щиро ваш…

Мушу сказати, що в деякій мірі я трішки спізнився, адже познайомився з блоґом цілком випадково – завдяки коментарю його автора у моїй “домівці”.

Отож, почну свою рецензію. Автор блоґу – пан Mehanik, а творіння його має назву “Mehanik: Життя цікаве”. Сайт дійсно наповнений купою цікавої інформації на абсолютно різні теми: комп’ютери, технології, повсякденне життя, курйози, гумор і тому подібне… Дуже тішить, що знаходяться автори, які знаходять таку гору цікавинок.

Цей блоґ, не дивлячись на його порівняну молодість і нерозкрученість, є одним із прикладів того, яким має бути блоґ – він ставиться на противагу “гламурним днєвам” з LiveInternet, а також купі безглуздих записів на багатьох Живих Журналах.

Хотілося б підтримати автора і побажати успіху у подальшій блоґерській кар’єрі.

В інтернеті можна знайти цілу купу різних ресурсів по цій темі, але EnglishPage, як на мене, є найбільш досконалим. Зараз скажу чому. Характерною особливістю багатьох EFL-сайтів є занадто висока насиченість AdSense-рекламою. Тобто, наприклад сама стаття на таких ресурсах займає 1/5 сторінки і розміщена внизу, а для того, щоб до неї добратись, слід проглянути не одну дюжину рекламної інформації. На EnglishPage AdSens також є, але там на одну сторінку припадає лише п’ять рекламних оголошень, що розташовані збоку.

Та годі про рекламу. Поговоримо про позитивні сторони ресурсу, що вирізняють його з-поміж інших. Це, по-перше, надзвичайно велика база граматичного матеріалу. Можна навіть сказати, на всі випадки життя. Після перегляду певної статті, наприклад, по одному з Verb Tenses, вам пропонуватимуться кілька тестів, як по щойно пройденому матеріалу, так і по близькому йому за змістом.

Тести також виконані доволі професійно – не великі за розміром, тому виконання їх не стає довгим і нудним, а також дозволяють дуже добре закріпити пройдений матеріал. Цікавою їх особливістю є те, що після проходження тесту тобі не просто видає результат у відсотках, а дозволяє завершити чи виправити неправильні відповіді. Поки все не буде правильно .

На EnglishPage є також English Students Forum і доволі непоганий тлумачний словник.

Даний сайт чудово підійде всім тим, хто бажає покращити свої знання іноземної мови, чи закріпити набуті.

Основна маса інформації була знайдена на сайті Zidz.com. Сам заходив на цей сайт, і, скажу я вам, зроблений він дійсно оригінально і одразу видно, що інфи там достатньо. Проте існує один нюанс: сайт повністю німецькою, а оскільки я німецькою ні-бе-ні-ме, тому й величезний респект elhutto за переклад і публікацію.

Ось моменти, які найбільше сподобались мені:

В процесі сценарію концепція машини часу багато разів мінялася. Спочатку це був лазерний прилад розміром з кімнату. Потім машина часу стала виглядати, як холодильник. Роберт Земекіс розповів в інтерв’ю, що цей концепт відкинули, побоюючись, що маленькі діти забиратимуться в холодильник і постраждають при цьому. Була ще одна ідея – для повернення в 1985 рік ДеЛореан потрібно було довезти до полігону для випробування атомних бомб. Зберігся навіть варіант сценарію з цією ідеєю.

Ерік Столц був навіть запланований на роль Марті МакФлая! Майкл Джей Фокс був зв’язаний контрактом з серіалом «Сімейні узи» («Family Ties») і не міг брати участь у фільмі. Через декілька тижнів після початку зйомок продюсери зрозуміли, що Столц не підходить на роль підлітка. Тому його звільнили з фільму, і довелося оновляти весь гардероб Марті МакФлая. (Фотографії Столца в ролі Марті)

Марка «Келвін Кляйн» була досить маловідомої в Європі в 1985 році. Тому в італійському дубляжі Марті в 1955 році називають «Леві Штраус». У французькому дубляжі його звати «П’єр Карден»

Школа Хіл Веллі насправді знаходиться в місті Вайттір в Каліфорнії. У цій школі вчився колишній президент США Річард Ніксон

На початку фільму Марті під’їжджає зустріти Дока до торгового центру «Дві ялинки» (Twin Pines Mall). Оскільки він розчавив одну з ялинок Пібоді в 1955 році, в кінці фільму торговий центр називається «Самотня ялинка» (Lone Pine Mall). (фото 1, фото 2)

Новий ф’юзійний реактор «Mr. Fusion – Домашній перетворювач енергії» на ДеЛореані створений з кавомолки марки Крупс. (фото 1, фото 2)

Перший зв’язок між Клінтом Іствудом і «Назад у Майбутнє» – заставка другої частини йде поверх матеріалу (польоту над хмарами), знятого ILM для фільму «Firefox» (!) з Клінтом Іствудом в головній ролі.

Місто-вестерн Джеймстаун, в якому проводились зйомки Хілл Веллі 1885 року, було зруйноване в 1996 році. Причина: пожежа в результаті удару блискавки (!)

А ось найцікавіше:

Біф передає сам собі альманах спорту. Він каже: «Флорида виграє чемпіонат світу по бейсболу 1997-го року, ну звичайно…» Фільм вийшов в 1989 році. 8 років опісля на чемпіонаті світу по бейсболу дійсно виграла команда Флориди, Florida Marlins. Найцікавіше – в 1989 році у Флориди взагалі не було своєї бейсбольної команди, і Florida Marlins ще не існували!

Цікаво? Тоді читайте повністю.

P.S. Тисність на “To be continued”

Так от, сайт називається “Internet Archive”. Він займається архівацією і каталогізацією веб-сайтів з метою їх відкриття і ознайомлення у майбутньому, коли інтерфейс і наповнення можуть бути змінені, або сайт узагалі закритий. Річ неймовірно цікава – можна глянути на інтерфейс щойно запущеного в експлуатацію Ґуґля, Вікіпедії, гарячу новину на Yahoo 11 вересня 2001 року та багато іншого…

Для когось вигляд давнішніх сторінок навіє давні спогади, а для новачків стане чудовим і захоплюючим екскурсом в історію нашої рідної Мережі.

На які ж теми можна буде писати? Як я вже сказав, на будь-які, що вас цікавлять – головне, щоб статті були цікавими як для пересічного читача, так і для члена “павучої родини”.

Приєднуйтесь!

WWW Роботи, також відомі як павуки або спайдери – це програми, які подорожують сторінками Інтернет, рекурсивно шукаючи посилання на інші сторінки. Коли спамерський робот заходить на Вашу сторінку, блог або форум, він перевіряє всі сайти, на які Ви посилаєтеся, шукаючи на них адреси електронної пошти.

Все, що потрібно зробити – це поставити посилання на нашу сторінку. Кожного разу, коли спамерський робот буде сканувати Ваш сайт, він рано чи пізно прийде сюди.

Роботи, що збирають електронні адреси, будуть блукати по колу, одержуючи динамічно згенеровані неіснуючі електронні адреси, додаючи величезну кількість фіктивних даних у спамерські бази, відповідно засмічуючи їх, що робить спам неефективним.

Я собі поставив кнопочку. А ви?

Тому я й рекомендую небайдужим людям прийняти участь у розвитку нової ластівки українського поттернету – “Енвайрому”.

Питання маю от яке: чому більність веб-сайтів, присвячених Linux, мають такий убогий інтерфейс? Це якась традиція, чи щось інше?

Ось відповіді, які мені найбільше сподобались:

Cthulhu:

…малювати сайт є заняттям вкрай нудним, особливо для людини з проблемним художнім смаком=) Набагато цікавіше займатись безпосередньо проектом. А оскільки веб-дизайнери в командах вільних проектів є скоріше виключенням, аніж правилом, то сайти клепаються за принципом “аби був”…

Андрій:

Цей сайт, наприклад, ще нормально виглядає.

Інші сайти підтримуються програмістами (деякі з них просто взагалі не мають поняття про дизайн і не паряться), і існують, так би мовити, для діла а не для того, щоб радувати око.

Я от не розумію, чому саме такий вибір… Це якась фішка, чи просто ностальгія за дев’яностими?