до 31.12 – звичайний учбовий процес + залікова сесія
1.01 – 10.01 – “вимушені” вихіні, спричинені настанням різдвяних свят
11.01 – 24.01 (2 тижні) – сесія
25.01 – 7.02 (2 тижні) – зимові канікули
з 8.02 – знов на навчання

В нашому ж випадку ми маємо 3 * 5 = 15 пропущених днів, які необхідно надолужити. Постає питання, як це зробити найбільш оптимально. Поставимо питання так: що в студентів можна відібрати? Маємо 6 субот до Нового року + 2 тижні канікул після сесії – загалом 16. Чи відберуть всі канікули, чи тільки половину – питання №2.

Якщо тільки 1 тиждень, маємо в сумі 11 днів (треба ще десь взяти 4). Відбирати різдвяні вихідні Тимошенко не допустить (навіщо їй перед виборами така антиреклама?), тому найбільш оптимально було б змістити увесь перший семестр на 4 дні. З іншого боку, ці 4 дні можа пустити як “ущільнення графіку”, тому їх ми відкидаємо. Проте у всякому разі сесію потрібно зсувати вправо, а “відібрані” дні перетягувати в проміжок часу між зимовими святами та сесією (середина січня).

Загалом, для того, щоб розглянути всі можливі варіанти, пропоную наступну схему на псевдокоді:

Якщо ввести щестиденний робочий тиждень до Нового року:
    Якщо відібрати всі канікули:
        Зимові канікули (відібрані) та сесію поміняти місцями
    Інакше:
        Якщо відібрати 1 тиждень канікул:
            Перемістити тиждень з кінця січня та середину січня після свят
            Посунути сесію на тиждень вліво
            4 дні, що залишаться, "розсмоктати" ущільненням графіку
Інакше (ініціатива прем'єра):
    Змістити навчальний процес на 6 днів
    Якщо відібрати всі канікули:
        Зимові канікули (відібрані) та сесію поміняти місцями
    Інакше:
        Якщо відібрати 1 тиждень канікул:
            Знову зробити свап тижня відібраних канікул та сесії
            4 дні, що залишаться, "розсмоктати" ущільненням графіку

Що вам більше сподобалось, вибирайте самі. Як на мене, найкращий розклад – за відсутності шестиденного робочого тижня з відбором половини канікул. Виглядає він наступним чином:

23.11 – 31.12 – навчання при 5-денному робочому тижні
1.01 – 10.01 – свята
11.01 – 24.01 – продовження навчання
25.01 – 7.02 – сесія
8.02 – 14.02 – тиждень канікул
з 15.02 – продовження навчання

UPD:

Як виявилось, мій прогноз виявився вірним. Нещодавно на сайті міносвіти було викладено лист з рекомендаціями щодо організації навчального процесу:

У вищих навчальних закладах внести корективи до графіків навчального процесу денної форми навчання, передбачивши, зокрема, до кінця поточного року, ущільнення розкладу навчальних занять за рахунок проведення додаткових занять, а також скорочення тривалості зимових канікул та перенесення початку занять у другому семестрі 2009/2010 навчального року

Викладачка, глянувши на мою роботу, почала читати нам мораль про державні стандарти оформлення наукових робіт, почала перераховувати всі можливі ГОСТи та ДСТУ, після чого повернула мені реферат з вимогою принести переклад державною мовою.

Виникає ряд питань. Чому роботи, написані російською (хто не знає, ця мова теж не є державною), не вимагають перекладу? Чому в університеті, який всім заявляє про свої передові здобутки і міжнародне співробітництво, англійська мова все ще має статус китайської грамоти? І ще. Чому немає веб-ресурсу з державними стандартами України? Якщо дійсно існує стандарт, у якому прописано, що роботи англійською вимагають перекладу на українську, тоді годі політикам говорити про євроатлантичну інтеграцію, поки ми маємо такий стан справ… 

Суть завдання наступна. Серед великої кількості рефератів, зданих студентами в форматі MS Word (2003) потрібно віднаходити такі, що мають однакові фрагменти тексту. Якщо для кількох документів цю проблему можна вирішити засобами банального VBA for Word, то для обробки великого масиву рефератів потрібно шукати інше рішення. І як на мене, чудовим варіантом є використання платформи .NET в поєднанні з C#. В Інтернеті я вже знайшов кілька статей, присвячених Word-автоматизації з C#, але для більш глибокого розуміння було б непогано придбати книженцію по вивченню нової для мене мови програмування, оскільки читання відсканованих PDF-ів не таке вже й приємне.

Наразі вибір впав на книгу Ендрю Троелсена “C# 2005 і платформа .NET 2.0“. Хоч книга дещо старувата, спосіб викладення матеріалу в ній мені сподобався найбільше – з одного боку, тут не ллється водичка, з іншого – написано все досить доступно, навідміну від книг “для професіоналів”.

Ще досить непоганим варіантом була б книга Г. Шилтда “C#. Навчальний курс” (все описується дуже доступною мовою), якби не той факт, що виданню вже більше 6 років і описує воно лише мову програмування, тоді як мені хотілося б почитати ще й про саму платформу .NET.

До чого я веду? Як відомо, курс фізики в університеті передбачає три типи занять: лекції, лабораторні та практичні роботи. Думаю, з цим усе зрозуміло: студенти приходять на лекції, де просиджують штани пишучи конспект чи, що частіше, займаючись своїми власними речами; лабораторна робота передбачає підготовку протоколу, виконання роботи та захист; з практичною ще простіше: домашні завдання, практика, контрольні роботи…

Серед цих трьох базових занять нам, студентам, найбільше допікають лабораторні роботи та лекції, і в першу чергу тому, що направлені вони, як не дивно, не на ефективне засвоєння матеріалу, а на розвиток навичок скоропису. Найгірше те, що протоколи лабораторних робіт можна без проблем придбати в готовому розрукованому вигляді, що, до речі, й робить велика кількіть груп. Проте існують викладачі, які категорично не схвалюють таку підготовку до лабораторних робіт і вимагають приносити протоколи лише в рукописному варіанті, аргументуючи це тим, що таким чином студенти краще засвоюють теорію. Хибність такої думки пояснити досить легко: на написання протоколу середнього об’єму необхідно близько 1,5-2 годин. І, як би там не було, для того, щоб зрозуміти суть роботи, після переписання тексту, необхідно ще нормально вчитатись в роботу і вивчити теорію. Проте, на жаль, виходить так, що зморені студенти після двох годин писанити радше підуть спати, ніж почнуть вивчати протокол. Наступного дня в голові абсолютно не залишається інформації про суть лабораторної роботи і доводить на перерві (а то й на парі) перед лабою вивчати хід роботи, що хоча б допуститися… Якби було дозволено користовуватися друкованими протоколами, ці дві години можна було витратити на підготовку, а не на тупе переписування.

Це саме стосується і лекцій. Перевести конспекти викладачів в електронний варіант абсолютно нескладно – достатньо пропросити студентів надрукувати пару-трійку лекцій і отримати чесно зароблені extra points. Тоді конспекти можна було надрукувати чи викласти в мережі, а лекції б перетворились на пояснення матеріалу, а не писання під диктовку. Проте, на жаль, до такого ми не дійдемо ще довго – занадто сильно вкорінилась радянська система освіти в серцях викладачів старої школи…

Та, як би там не було, цей семестр для мене був доволі успішним, тож я без особливих запар уже можу розпочати відпочинок (інші мої “побратими” ще бігають по перездачах).

В червні мене спіткали аж два обломи: по-перше, як і Міха, на концерт Пола Макартні я так і не потрапив через нелюдську зливу, а по-друге, я не став одним з 8 мільйонів рекордсменів по скачуванню третього Firefox’a . Щодо самого браузера, то це просто чудова річ: найбільше кидається в очі помітне збільшення спритності браузера і чудова інтеграція в операційну систему (особливо подобається вигляд теми для WinXP).

Так що, вітайте мене з поверненням, а я насамкінець хочу привітати MrGALL’a з закінченням університету, а Masterpiecer’a з вступом до нього. Щасти вам, хлопці !

Основною недоцільність, на погляд Олександра (та і на мій також), є те, що українське студентство не зацікавлене у подібних сайтах. Питання було наступне: що примусить студента полишити “В Контакте” (не назавжди, звичайно) і писати пости в digg-подібний сервіс? Я спробую висловити власну думку стосовно цього.

Як би це банально не звучало, але ще досить багато провайдерів (в т.ч. і КПІ-Телеком) “привілеюють” український трафік і карають високими тарифами за закордонний. Як наслідок, користувач послуг такого провайдера буде концентруватись на українських ресурсах, значну долю ринку яких займають “стандартні” портали типу Бігміра. У такому випадку користувача полишають такі корисні речі, як del.icio.us, YouTube, Picasa/Flickr, Google Docs, Google Reader (!!!). Українських (UA-IX) альтернатив, на жаль, небагато (якщо такі взагалі є для того чи іншого типу сервіса).

Несприйняття нових медіа (блоґів, подкастів, соцмереж), мабуть, викликана вродженим комплексом “стандартного”: є стандартний браузер IE, з допомогою якого можна зайти на ЖЖ, li.ru, diary.ru і почати вести “днєву” (таку, як у всіх). Величезний прорив, безумовно, зробила соціальна мережа “В Контакте”, проте, привівши мільйони (!!!) людей до нормального social networking’у, вона знову ж таки стала “стандартною”, тому соцмережі іншого типу просто не будуть сприйматися середньостатистичним інтернет-юзером.

Наш Web, на жаль, не на жарт відстає від західного. Для чого соцмережі новин, якщо є korrespondent.net? Для чого соціальні закладки, якщо IE має функцію закладок (!!!), а цікавий лінк друг перешле по ICQ? Для чого вести блоґ, якщо з однодумцями можна поспілкуватися на форумі, а в кращому випадку писонути пост на “днєві”? Ми ще живемо у Web 1.0, де сайти створюються розумними дядями, а ми є лише читачами.

Свого часу, звичайно, ми прийдемо до нормального рівня соціальності, але ніхто не заважає прискорювати цей процес. Для початку, розкажіть другу про блоґінг і його переваги. Мені особисто сподобалась ось ця стаття, яку і можна використати для “пропаганди”. Покажіть другу del.icio.us, Блоґосвіт/Chuv, поясність принципи роботи RSS і фід-рідерів. Такий лікбез, як на мене зацікавить незацікавлену персону і приведе її до “правильного” вебу. Чим вам не альтруїзм?

UPD:
Хто не байдужий до даної проблеми і бажає допомогти, заходьте сюди.

1. Програмування – A
2. Хімія – A
3. Математика – D (тут я підкачав, як, в принципі, і вся група)
4. Інженерна графіка – A
5. Основи наукових досліджень – A
6. Основи сталого розвитку – B
7. Комп’ютерна техніка – A
8. Правознавство – A
9. Культурологія -B

З розвитком комп’ютерних технології, машини для обчислень тепер перетворились на багатофункціональні пристрої, які часто служать як мега-комунікатори, зв’язок між якими здійснюється завдяки мережі Інтернет – найвищому досягненню людини у сфері інформаційних технологій.

До чого, спитаєте, я веду? НТУУ “КПІ” є найбільшою кузнею технічних кадрів, в тому числі IT-спеціалістів. Кількість студентів просто вражаюча, а от належного інформаційного простору на території університету так і немає. Заглиблені в навчання студенти дізнаються про новини рідного вузу здебільшого від друзів, що прочитали одне з оголошень, розклеєних на стінах. Але не тільки оголошення там можна побачити: майже на кожному кроці споглядаємо різноманітні web-адреси того, чи іншого сайту (МНК взагалі умудрився написати адресу свого сайту на першому корпусі).

Саме тому Студентська Рада КПІ вирішила провести Школу студентської журналістики та PR. За задумом організаторів, інформацію студент повинен черпати з студентської газети або ж повідомлень одного з інших студентських інформаційних джерел (інформаційний відділ Студентської ради, інформаційні розсилки, університетський студентський інформаційний портал і т.д.). Моя ж думка дещо інша: найбільш вдалим вирішенням інформаційної проблеми в КПІ, поряд з газетами і розсилками, є широка популяризація блоґінгу, адже саме тоді найбільний технічний вуз України йтиме в ногу з часом, беручи приклад зі світового розвитку інформаційних джерел і ЗМІ, які останнім часом масово перекочовують в онлайн.

Проте, як би там не було, ідея студради мені сподобалась, адже навички журналіста і піарщика – невід’ємна складова успішного блоґінгу, тому я підтримую дану ініціативу і запрошую до участі.

Детельніше на inform.blog.net.ua

Потім на площу вийшов ансамбль дівчат-барабанщиць (всі хлопці почали ставати навшпиньки), після чого залунав гімн у виконанні духового оркестру ВІТІ і був піднятий прапор.

На території університету є пім’ятники Мєндєлєєву, Тимошенку, Кирпичову, Лєбєдєву і студентам-оборонцям Києва від фашистів. Тому представники відповідних факультетів поклали цим пам’тникам квіти.

Далі, як належить, пролунав виступ ректора Михайла Згуровського і почесних гостей: Зінченко зачитав лист від Президента, Табачник привітав студентів і передав кілька слів від Януковича, а польський делегат поділився ностальгією про те, як рівно 50 років тому на цьому місці (тоді там був стадіон) він здавав нормативи.

У перервах міжє виступами були шоу університетських творчих колективів, вихід Королеви КПІ і Містера КПІ у стилі “міс Америки” – на платформі, якій слугувала вантажівка “ГАЗель”. В кінці під “Gaudeamus” запуск в небо величезної кількості повітряних кульок, конфетті і емблеми КПІ, зробленої з тих де кульок.

Після цих урочистостей ми знову розбрелися по факультетах, де знами привітались завідувачі кафедр і відомі випуснники ХТФ. Куратором нашої групи був призначений старший викладач кафедри кібернетики Аркадій Шахновський (найприкольнішйи, до речі, чувак): коли його оголошували, наша група аж свистіла.

Після цього відбувся концерт і феєрверк, яких я, на жаль, не бачив (такі були обставини), але загалом я дуже задоволений провенням свята.