Почну з веб-сервісів. Даний термін в блоґах та пресі використовується зазвичай по відношенню до веб-застосунків (Web Applications), хоч в ідеалі має дещо інше значення. Така термінологія виникла, скоріш за все, з поняття “Software as a Service” (SaaS), відомого також як “Software on Demand” (SoD) – програмне забезпечення на вимогу. SaaS – це така категорія програмного забезпечення, яке не встановлюється на клієнтській машині користувача, а доступ до якого здійснюється через веб-інтерфейс (on Demand). Яскраві приклади: GMail, Google Reader, Meebo, Google Analytics. Навідміну від веб-сайтів, веб-застосунки створені не для презентації контенту, а для здійснення певної дії – у приведених вище прикладах це: читання електронної пошти, агрегація RSS-стрічок, миттєві повідомлення, аналіз статистичних даних. Отже, дане поняття “Web Application/Web Sevice/SaaS/SoD” стосується в першу чергу користувачів.

(Pure) Web Service – це програмний модуль, доступ до якого здійснюється по протоколу HTTP, а дані передаються у одному з веб-орієнтованих наступних форматів (XML, JSON). Об’єднує їх те, що їх основна сфера застосування – веб, і розподілені застосунки, побудовані з використанням веб-сервісів, так, чи інакше пов’язані зі Всесвітньою павутиною. З допомогою веб-сервісів, скажімо, реалізвані API більшості веб-застосунків (Twitter, Facebook, Picasaweb, Flickr) та деяких веб-сайтів (наприклад IMDB). Отже, класичний термін “Web Service” стосується розробників, що проектують та розробляють програми, орієнтовані на веб.

Перейдемо тепер до більш модного терміну – Cloud Computing (хмарні обчислення). Тут наголос робиться саме на слові “обчислення”. Ми уже дійшли висновку, що Web Application – це програма, а отже, навідміну від сайту, який просто маніпулює контентом, веб-застосунок – це більш складана система, яка потребує більше пам’яті та процесторного часу, а отже, звичайні веб-сервери тут можуть не підходити. Коли кількість підключень до застосунку перевищує можливості серверу, останньому нічого не залишається, як впасти. Тут на допомогу приходять такі комплекси, як Google App Engine, Microsoft Windows Azure, Amazon EC2. При роботі з цими платформами, користувач (а користувачем є розробник певного застосунку) має справу не з фізичним обладнанням типу виділеного сервера, і навіть не з віртуальним сервером. Функціональність платформи інкапсульовані в певній “хмарі”, а розробник має справу з сервісами, які “стирчать” назовні. Архітектура хмарних платформ дозволяє швидко масштабувати застосунок, а плата здійснюється не за дисковий простір, як з веб-хостингом, а за процесторний час та пам’ять. Це описує термін “pay as you grow, pay as you go”.

Хоч всі ці терміни описують різні поняття, дуже часто вони переплітаються, через їх спільну природу:

• Програми та дані знаходяться не на комп’ютері користувача, а в “хмарі” (хто вивчав комп’ютерні мережі, пам’ятають, що хмара – це умовне позначення Інтернету вцілому). У даному випадку хмара – це складна інфраструктура, користувача якої повинні хвилювати лише сервіси, що “стирчать” нагору
• Основний інтерфейс користувача – це веб-інтерфейс (HTML, HTML5, Silverlight, Flash – в залежністі від насиченості)
• Локальні та веб-застосунки використовують дані, які поставляються засобами веб-сервісів. Локальним можуть бути, наприклад застосунки iPhone, Android, Windows (як, наприклад, Seesmic, Dropbox)

За всім цим стоїть тенденція переходу програмного забезпечення в веб, і, як на мене, хорошим спільним терміном для всіх цих понять був би саме “Cloud Computing”.

1. Gordon – середовище виконання Flash, реалізоване на JavaScript з використанням технологій HTML5 та SVG. Тут маємо статтю на Хабрі, а тут – кілька демонстрацій swf-роликів

2. qb.js – компілятор QBASIC, реалізований на тому ж JS. Працює це чудо таким чином: сточатку QB-код компілюється в байт-код, який потім виконується на віртуальній JavaScript-машині

3. Chrome Experiments – набір вражаючих експериментів на JavaScript, SVG, HTML5. Не секрет, що створено це все було для демонстрації можливостей ґуґлівського V8. Останній хіт – Google Gravity – цілком працююча версія пошуковика Google з анімацією “гравітаціних” можлистей. Дуже раджу спробувати.

• карта України з мітками (виконана з допомогою Yandex Maps API)
• віджет моніторингу твітів за ключовим словом від Twihoo
• віджет Яндекс Новин
• тренди з Яндекс Пульс

Скоріш за все, сайтом займались люди з Яндекса, і це в деякій мірі непогана реклама Народу 2.0, проте сама можливість з домогою звичайних віджетів зліпити такий собі мешап не може не вражати. Дуже влучно висловився Петро Діденко:

Продолжаю задавать вопрос: зачем нужны все эти хостеры с sql, php, apache, 200mb, ddos, blah-blah?

Словом, Cloud Computing крокує світом…

Особисто я моніторю інформацію з допомогою “Живих закладок” в Firefox, створивши закладку для фіду з Кореспондента. Крім цього, в Google Wave, яким я раніше не користувався по причині відсутності тем для обговорень та малої кількості контактів, з’явилось кілька нових хвиль про ситуацію з грипом в Україні. Аналізуючи ці хвилі, приходиш до висновку: саме така незвична технологія, як Google Wave чудово підходить для подібних обговорень. Це зручніше і наочніше ґуґл-груп, а також в арсеналі є велика кількість інструментів, як то карти, відео, гаджети, різного роду боти та інші прибамбаси. Наразі Wave ще перебуває в стадії розробки і при користуванні сервісом часто виникають незручності, тим не менш базова функціональність присутня і, як видно з теперішньої ситуації, Wave цілком може використовуватись для ефективного обміну інформацією та спілкування великої кількості людей.

Якщо ви хочете долучитись до бета-тестування, надішліть мені свій e-mail на semenyuta at gmail.com, я маю ще кілька інвайтів. інвайти закінчилися

Щодо самого грипу, раджу почитати статтю в блозі лікаря Євгена Комаровського “Свинной грипп как зеркало, в котором видно все…”.

Італійська компанія Casaleggio Associati, що спеціалізується на розробці бізнес-стратегій, представила футуристичне п’ятихвилинне відео, в якому на основі теперішніх тенденцій здійснюється прогнозування розвитку онлайн-медіа та Інтернету аж до 2050-го року. Дуже цікаво подивитись.

В продовження хочу додати цитату з блоґу bunyk‘а:

А вільне ПЗ править інтернетом!

Дійсно, не дивлячись на критику, навіть інколи з моєї сторони, вільне та відкрите ПЗ та його культура будуть формуючими факторами майбутнього Інтернету, тоді як Інтернет буде формувати всю іншу індустрію.

Сьогодні в рідері натрапив на недавню публікацію пана tivasyk’а стосовно електронних шкільних підручників та організації в США, яка впроваджує цю ідею в реальність. Тема підручників для мене не далека, оскільки я сам не так давно закінчив школу, а нині, в університеті, продовжую зустрічатись з ними, уже на іншому рівні.

Спочатку трохи інформації. Фундація CK-12 є неприбутковою організацією, яка займається створенням електронних підручників (flexbooks) для школярів, котрі навчаються за системою дванадцятирічної освіти K-12. Ідея проста, проте революційна в цій сфері: flexbooks створюються спільнотою професійних авторів у відповідній сфері (математика, хімія, біологія…) і викладаються в Інтернеті під відкритою ліцензією Attribution-Share Alike 3.0 Unported, що для кінцевих користувачів (себто школярів) означає повну безплатність.

Крім очевидної переваги безкоштовності та економії паперу, я бачу й інші. Якщо брати до уваги саме Північну Америку, де електронні читалки типу Kindle уже стали таким же звичним гаджетом, як і айПоди, а про рівень Інтернет-освіченості можна взагалі мовчати, такий концепт, як flexbooks приносить новий рівень мислення в освітню сферу: якщо раніше книжки випускались, так-би мовити, на віка (я суджу по українським реаліям), то flexbooks можна оперативно змінювати, підганяючи їх під вимоги часу. Крім цього, відкривається перспектива для створення онлайн-спільнот, в яких вчителі та учні зможуть брати безпосередню участь у вдосконаленні та покращенні підручників, а також обмінюватись іншою цікавою та корисною інформацією.

Щодо України, як на мене, питання поки-що не стоїть. І справа тут не стільки в плані технічному, скільки в ментальному та бюрократичному. Шкода це казати, але нині Україна – провальний проект: це і совковий менталітет, і паскудна політична система, і старий радянський апарат. Крім сфери освітньої, є ще економіка, медицина, оборонний комплекс, які наразі знаходяться у стані, близькому до занепаду. А все це вкупі формує ту ситуацію, в якій ми знаходимось всі ці роки після отримання незалежності. Хочеться вірити, що більше думаючих людей звертатимуть увагу на подібні ініціативи на Заході, а нинішня українська влада по-швидше звільнятиме насиджені місця.

Blippr являє собою своєрідну мікроблоґінгову платформу, призначену для створення оглядів (reviews) десктопних та веб-застосунків, фільмів, книг, ігор та музики. Кожен огляд являє собою коротке повідомлення (160 символів), до якого додається одна з чотирьох оцінок: I love it =D, I like it =), I dislike it =|, I hate it! =(. Всі міні-огляди, створені одним користувачем, оріганзонуються в мікроблоґ, URL якого має вигляд http://www.blippr.com/profiles/Юзернейм. 

Кожен “бліп”, зроблений одним з учасників спільноти, можна прокоментувати, а сам об’єкт обговорення підіймається по рейтингу, отримуючи очки від 0 до 100 на основі оцінок, зроблених користувачами. Згідно цих результатів формуються списки рекомендованих програм, музики і т.д. Кожен об’єкт можна додати до закладок (My Apps, My Books, My Movies…), які доступні з відповілного меню чи категорії My Stuff. Якщо ж об’єкту в базі даних немає, його можна додати, заповнивши відповідну форму.

Крім суто “бліпів”, тобто оглядів, можна писти і звичайні апдейти, які нагадують апдейти сервісу Plurk, тобто починаються з виразу, який потрібно вибрати зі списку. Як і належить, апдейти також повинні стосуватись застосунків, фільмів, ігор, музики чи книг.

Як і Twitter, Blippr має систему фолловерів та френдів. Знайти знайомих серед зареєстрованих учасників теоретично можна з допомогою аналізу адресної книги Gmail (Y! Mail, AOL Mail), проте мені залогінитись так і не вдалося – скоріш за все, в них ще існують проблеми з цією можливістю.

Що стосується сторонніх соціальних аплікацій, Blippr можна зв’язати з рядом сервісів, серед яких Twitter, FriendFeed, Plurk, Tumblr, Last.fm, XBox 360 та інші. Після налаштувань, можна здійснювати постинг в Твіттер всіх ваших “бліпів” (наскільки це доцільно, думайте самі).

Буду радий зустріти і вас на Blippr – я тут.

Ще з минулого літа я повністю відмовився від графічного редактора Photoshop на користь GIMP. Причина проста: для чого використовувати крадену програму для виконання операцій, які без проблем виконуються у вільному графічному редакторі? Одначе, набір моїх навичок роботи з подібними програмами (включаючи Photoshop) не настільки великий, тому досить часто в мене виникало бажання “намалювати” дещо, але я просто не знав як це зробити. В результаті мені спало на думку пошукати в Інтернеті відеоуроки роботи з GIMP’ом і я таки знайшов кілька хороших сайтів.

Meet the GIMP – відеподкаст німецього вчителя хімії та біології Рольфа Стейнорта з Бремену. Рольф уже більше десяти років займається цифровою фотографією і з 1997-го використовує GIMP та Linux. Свій відеоподкаст він веде вже майже три роки і, мушу сказати, виходить в нього досить непогано. Випуски Meet the GIMP ведуться хорошою англійською і покривають різні питання роботи з даним графічними редактором та іншим відкритим софтом для роботи з графікою. Нові випуски виходять щотижня, а підписатися на оновлення можна з допомогою програми Miro.

Сайт №2, про який я також хочу розповісти – це ProGIMP – якісний російськомовний ресурс з набором статей та уроків, присвяченим роботі з цим чудовим графічним редактором. Сайт має можливості для додавання та редагування уроків.

Аналогічний англомовний ресурс Gimp-tutorials.net може похвалитися більш розширеним набором уроків, пензлів та інших файлів, доступних для завантаження.

Коли я вперше дізнався про таке рішення, мене це, чесно кажучи, здивувало, і я навіть спровокував невеликий холівар на Твіттері. Дійсно, якщо розглядати це питання з точки зору здорового глузду, то виглядає досить дивним те, що компанія, яка поставляє свою операційну систему, не може включити в неї свій же програмний продукт (у нашому випадку – браузер). І це я кажу при тому, що я не є ні користувачем, ні, тим більше, фанатом браузера від Microsoft.

Хоча на дану проблему варто поглянути і з іншого боку. Виникає питання: чому така тяганина закрутилася саме навколо браузерів, а не, скажімо, офісних пакетів? Справа в тім, що браузер нині перетворюється зі звичайного застосунка в платформу. І цьому є чимало підтверджень: розвиток веб-сервісів, нетбуків, хмарних обчислень і т.д. Словом, в нинішніх умовах володіння успішним браузером рівноцінне володінню успішною операційною системою. Пам’ятаю, не так давно на Радіо-Т обговорювали випуск пристрою Crunchpad, який на своєму борту матиме тільки браузер, і, як казали ведучі, абсолютно не важливо для кінцевого користувача (навіть для ґіка), яка там операційна система.

Якщо ж повернутись до питання монополізму (а саме воно стояло основним під час тяганини проти Microsoft), то тут дійсно є загроза: якщо левова частка користувачів належить одному браузеру від однієї компанії, ця компанія може сама вводити свої “веб-стандарти”, як це було з попередніми версіями IE. А така ситуація служить, у кращому разі, головним болем для веб-розробників, які намагаються оптимізувати свої сайти не тільки під веб-стандарти, а й під IE-стандарти, а у гіршому – загрозою появи сервісів, які працюють тільки в одному браузері, як то Панель керування послугами Beeline.

З іншого боку, у Microsoft, здається, уже зрозуміли провальність такої “політики” і їхній новий браузер – IE8 – уже викликає суттєво менше нарікань, адже, як говорять самі розробники, IE8 націлений саме на підтримку веб-стандартів. І це не дивно, адже, не дивлячись на значну частку пирога на ринку бразерів, IE поступово втрачає своїх прихильників, а єдиний спосіб втриматись на плаву для будь-якого виробника веб-оглядачів – це забезпечення повної сумісності з стандартами W3C.

Darien Libarary

Який же стан справ маємо в Інтернеті? Зараз досить часто говорять про систему ідентифікації OpenID, з допомогою якою можна, використовуючи єдиний обліковий запис, логінитися на тих веб-сайтах, які його підтримують. Існує чимало провайдерів OpenID, проте їх майже всіх об’єднує та сама “машинна” особливість – використання системи “логін/пароль” для входу на сервіс провайдера.

Абсолютно іншу технологію було обрано провайдером myvidoop. Пароль там не використовується взагалі. Замість нього користувачу пропонується при реєстрації обрати три картинки, що характеризують певну категорію предметів, скажімо літаки, коти та їжа. Надалі при вході буде показаний так званий ImageShield- набір з 9 картинок, серед яких 3 задовільняють обраним категоріям при реєстрації. Кожній картинці відповідає певна літера, і комбінація з трьох правильних літер і буде паролем для входу.

Для забезпечення більшого рівня безпеки ImageShield показується тільки в браузерах, які користувач використовує на власному комп’ютері – при вході з іншої машини лінк до ImageShield’у висилається на e-mail.

Взагалі, за весь час я перепробував чимало мультипротокольних клієнтів, але практично щоразу вони мене не задовільняли. То мені не подобався вигляд контакт-листа (Pidgin), то навігація по самому месенджеру (Miranda), то банальна відсутність налаштувань і неможливість згортатись в системний трей (Instantbird)…

У Digsby всі ці проблеми вирішено. Стандартний вигляд контакт-листа нагадує Pidgin: з маркерами про присутність зліва та аватарками справа. По суті, таку організацію має і стандартний Google Talk, проте там аватарки не здаються настільки громіздкими і все виглядає більш-менш охайно. Вирішити дану проблему в Digsby досить просто – в налаштуваннях присутні кілька варіантів оформлення контакт-листа, тому, налаштувавши  месенджер відповідним чином, можна добитися досить симпатичного результату.

Як уже було сказано раніше, Digsby  – мультипротокольний клієнт, тому з його допомогою можна бути на зв’язку як з користувачами Jabber, так і ICQ, про перехід з якого зараз так багато говорять. Словом, рекомендовано для поступової міграції.

Щодо соціальних мереж, то наразі месенджер підтримує Facebook, Twitter, LinkedIn та MySpace. Мені особливо припала до душі інтеграція з Твіттером, який після 22-го почав надзвичайно стрімко набирати популярність. Крім цього, можна налаштувати сповіщення про електронну пошту.

Тепер про недоліки. Одразу кидається в очі деяка повільність месенджера. Для завантаження програми необхідно секунд 10-12. Схожа ситуація при відкритті вікна чату. Коли клікаєш на лінк (скажімо для перегляду Facebook-профілю або запуску Gmail чи Твіттеру), месенджер не буде відповідати, аж поки сторінка не почне завантажуватись. Якщо в цей момент спробувати згорнути програму в трей, вона просто-напросто закриється.

Тим не менш, тверду четвірку Digsby отримати може.

Здравствуйте, !

Вы в одном шаге от завершения регистрации на alitvinenko.vspomni.devrelax.rbc.ru.

Для подтверждения регистрации просто перейдите по ссылке

http://alitvinenko.vspomni.devrelax.rbc.ru/register/?confirm=d9472c4368d50efb9adad93fd6bf274d:fireon@qip.ru

или скопируйте ее в адресную строку браузера и нажмите ввод.

Ваши регистрационные данные:
Логин: fireon@qip.ru //якщо хтось не знає, то це мій обліковий запис для QIP Infium
Пароль: ********** //мій пароль

Если Вы не подавали заявку на регистрацию, проигнорируйте это письмо – возможно, кто-то совершил ошибку.

Сайт alitvinenko.vspomni.devrelax.rbc.ru

Вы подписаны на получение сообщений от сайта alitvinenko.vspomni.devrelax.rbc.ru.

Мы стараемся, чтобы Вы получали только полезную информацию.
Вы можете сами выбрать нужные Вам сообщения или отказаться от подписки в настройках.
© 2008 alitvinenko.vspomni.devrelax.rbc.ru

Найцікавіше те, що я і уявлення не маю, що це за сайт (до речі, для його відображення необхідна авторизація), і, само собою ніякої заявки я не подавав. Тоді виникає наступне питання: яким чином туди просочився мій пароль?

Могли б просто написати, що на даний портал можливий вхід з аккаунта QIP…

Вчора я спробував майкрософтівський mashup-creator Popfly, про який почув ще на Блоґкемпі. Для тих, хто не знає, даний сервіс використовує технологію Silverlight, яку вже встигли охрестити “убивцею флешу”. І як на мене, не дарма. Коли працюєш з Popfly абсолютно не виникає неприємного відчуття перевантаженості, як при роботі з флешом – все виглядає і сприймається не гірше, ніж той самий AJAX, і мені, відверто кажучи, подобається.

• кожен зареєстрований користувач може вести свій блоґ та присвоювати своїм повідомленням теґи
• користувачі можуть віддавати голоси за пости та коментарі інших користувачів, таким чином впливаючи на “карму” останніх
• користувач з відповідною кармою може створювати колективні блоґи
• пости, що набрали достатній рейтинг, потрапляють на головну сторінку сайту
• користувачі можуть створювати списки друзів

Там же можна знайти докладний опис створення сайту, а також скрінкаст цього процесу. Як на мене, досить хороша річ для розробників-початківців.

Якщо оцінювати з точки зору презентацій, вчорашній день (а точніше його друга частина) мені не дуже сподобався. Я віддаю перевагу технічній та функціональній тематиці, а маркетинг, PR та інші подібні речі, якщо чесно, недолюблюю. Щодо неформального спілкування, то цього разу стався облом – через велику кількість людей я так і не зустрівся з Hellveen’ом та Безлімітчиком. Зі знайомих блоґерів бачив лише Masterpiecer’а та Конспіратора, з якими відвідав виступ Дана Воронова про ефективне читання книг і використання комп’ютера та Інтернету в цьому процесі (так тримати, Дан, презентація була чудова).

Сьогодні виступи були цікавіші (як на мене): на даний момент я побував на презентаціях представників Mozilla, Google та Opera і особливо задоволений останньою про введення і просування нових відкритих Web-стандартів компанією Opera Software.

Що ж, будемо чекати продовження, а поки-що Comin’ soon…

Щоправда, для Вогнелиса захистити збережені паролі не є великою проблемою. Потрібно лише призначити так званий головний пароль, без якого доступ до секретної інформації буде закритим. З іншого боку, його доведеться вводити при кожному сеансі роботи з оглядачем (якщо не введеш – автозаповнення працювати не буде), втім, як на мене, це не велика проблема.

А що ж зі славнозвісним Хромом? Для того, щоб забезпечити собі спокійний сон, потрібно повністю відключити збереження паролів. Отож, маємо ще один аргумент проти нового творіння Google .

Якщо коротко, eye-tracking – це технологія, що дозволяє відслідковувати переміщення погляду відвідувача при перегляді сайту. Звичайно, подібні дослідження влаштовуються не просто так – камерційний інтерес обов’язково має бути присутнім, а стосується цей інтерес, насамперед, реклами, правильного її розміщення та формату подачі.

Колись я дивився документальний фільм “Download: The True Story of the Internet”, а саме серію про Google. На початку фільму розповідалось про те, як ще на “світанку” WWWeb’у комерційні структури звернули увагу на цікаву новинку і на вмілих студентів Девіда Файло та Джеррі Янґа разом з їх каталогом ресурсів Yahoo. Тоді і постало питання: як поставити портал на комерційну основу? Відповідь прийшла одразу: звичайно, з допомогою реклами! Найцікавіше те, що розробники боялися ставити рекламу, яка, на їх погляд, лише відверне користувачів від їхнього ресурсу. Як виявилось, реклама не стала стримуючим фактором, тому з того часу Yahoo, а пізніше і весь Інтернет був заповнений графічними банерами, які і досі є лідерами серед інших форматів інтернет-реклами. Це був ліричний відступ. Тепер щодо суті питання…

В згаданому вище eye-tracking-дослідженні були виявлені наступні факти:

• Читачі ігнорують банери. Реклама дозволяє власникам сайту заробити на хліб з маслом, але дослідження показують, що в більшості випадків користувачі ігнорують банери, фокусуючись на них лише на долі секунди. Якщо ви хочете заробити на рекламі, підійти до її розміщення, оформлення і типу потрібно творчо 
• Яскраве форматування і шрифти ігноруються. Чому? Тому що користувачі приймають їх за рекламу, що не містить потрібної їм інформації. Дослідження показують, що великі, кольорові букви ускладнюють пошук інформації, причина полягає у звичці користувача ігнорувати все схоже на рекламу
• Текстова реклама переглядається користувачем уважніше, ніж інші типи реклами. Як було сказано раніше, більшість інтернет-користувачів не витрачають час на перегляд елементів, схожих на рекламу, тому текстова реклама, що добре поєднується з іншими елементами сторінки і яка не є дратівливою, значно ефективніша

Словом, виглядає все наступним чином: графічна реклама є поганою, через те, що сприймається користувачем саме як реклама; з іншого боку, як висловився hellveen, “мої інстинкти вже і едсенс ігнорують”, отже текст не завжди є ознакою ефективності, а сама ж ефективність повинна бути досягнута з допомогою креативності.

На мій же погляд саме відсутність креативності (та й просто елементарного відчуття стилю) і призводить до негативного ставлення користувачів до того, чи іншого виду реклами. Для прикладу, в Gmail справа від кожного відкритого листа показується контекстна реклама AdSense. Мене вона не дратує з двох причин: по-перше, розміщена в правильному місці, а по-друге. кольоровою гаммою цілком вписується в інтерфейс Gmail. Що ж сказати про той же AdSense, що контастно виділяється на фоні загального дизайну певного блоґу?

Як на мене, формат AdSense досить-таки непоганий, тому-що, на відміну від простого текстового лінку надає користувачу інформацію в більш структурованому і зручному для сприйняття вигляді. Головне – правильно цю рекламу розташувати і оформити. Для прикладу, досить просто створити такий шаблон для розміщення рекламних посилань:

Як не мене, виглядає набагато краще за графічний банер. Які ваші думки?

Зараз я розповім в стилі how-to, як же зробити омріяний wallpaper, а заодно познайомлю вас з функціональністю сервісу.

1. Отже, заходимо на http://wordle.net і тиснемо на Create

2. Далі обираємо джерело майбутньої хмаринки. Я б радив використовувати саме Delicious, тому що, по-перше, соціальні закладки чудово характеризують їх власника, а по-друге, якщо більшість ваших теґів написані англійською, можна буде обрати більше варіантів шрифтів (тоді як для кирилиці доступні лише кілька)

3. Потім починається процес налаштування. Можна “погратися” з шрифтами, кольоровими схемами та розміщенням слів. З допомогою меню Language можна прибрати слова загальної лексики

4. Якщо якісь слова муляють око, наприклад, кириличні теґи, які при виборі певного шрифта не відображаються, потрібно кліктути правою кнопкою миші по слову і обрати Remove …

5. Коли все налаштовано, робимо таку примітивну послідовність дій, як PrintScreen -> Paint -> Save As…

6. Закривши Paint, відкриваємо збережений файл в нормальному графічному радакторі (наприклад GIMP) і, поряд з цим, створюємо новий файл з розмірами, що відповідають роздільній здатності вашого монітора

7. Заливаємо новий файл кольором, що відповідає кольору тла малюнка, створеного в Wordle. Якщо RGB-код кольору невідомий, можна скористатися програмою ColorPic

8. Виділяємо зображення власне теґової хмаринки і вставляємо поверх фону. Після правильного позиціонування ви отримуєте стильний фоновий малюнок на робочий стіл!