Блоґ FireON’a

На днях я трохи зачитався сласнозвісним "Ководством" Лєбєдєва. Багато параграфів мені були не зовсім цікаві, але деякі  - навпаки - викликали захоплення і примушували задуматись.

Проте наразі я б хотів звернути увагу на § 42 ("Родовая травма рунета"). В ньому Артемій критикує наступний підхід: я не буду ставити зайвих лінків - навіщо мені когось рекламувати? З погляду Лєбєдєва успіх Інтернету (а точніше Вебу) полягав і полягає у можливості ставити посилання, а процвітання численних порталів (в тому числі й Yahoo) був забезпечений саме тим, що вони в першу чергу були колекцією лінків на інші ресурси.

Якщо згадати історію блоґосфери, то перші блоґи являли собою не що інше, як добірки посилань (див. доповідь М. Пуговського в рамках "Новітніх Інтернет-технологій"). А тепер погляньмо на сучасну блоґосферу. Деякі блоґери або уникають занадто часто ставити лінки, або здійснюють перенаправлення для того, щоб не використовувати постійні посилання. Також (не пам’ятаю де) я читав про те, що надмірна кількість посилань негативно впливає на індексування і рейтинг в пошукових системах.

Слід зауважити, що § 42 був написаний в кінці 1999 року, а блоґи, як добірки посилань - це теж історія Інтернету 90-х. Тому, у зв’язку з цим, а також з вищезгаданими тенденціями в блоґосфері у мене виникає питання: чи дійсно посилання настільки шкідливі?

Зробимо невеличкий UPD. Наступну інформацію я знайшов на блозі Ярослава Федорака "Українська блоґосфера" (точніше в його RSS-фіді):

Активне розміщення у своїх статтях посилань на інші цікаві блоги – це один з найдієвіших інструментів розвитку власного ресурсу. А в Україні, за відсутністю інших найрозповсюдженіших варіантів, – мало не єдиний.

Я не хочу зараз залазити у нетрі роздумів про обмін посиланнями (на тижні постараюсь написати про це більш фундаментальну статтю), але основна ідея звучить так: залишаючи посилання на цікаву статтю у іншому блозі ви:

1. Приносите трафік іншому блогові, за рахунок чого допомагаєте йому „стати на ноги”.
2. Підвищуєте характеристики блога-реципієнта у пошукових системах (SEO-ефект).
3. Майже гарантовано досягаєте того, що автор помітить ваш блог, зайде на нього, підпишеться, а якщо зміст вашого ресурсу виявиться по-справжньому цікавим – розмістить посилання на ваші статті.
4. І найголовніше – ви абсолютно нічого не втрачаєте. Адже поставивши посилання на інший блог, ви не втратите ні власного авторитету в "очах" пошукових механізмів, ні знизите рівень трафіку на ваш блог.

Якщо кожен поступатиме подібним чином – розвиток блогів в українській ланці інтернету продовжуватиметься куди більш швидкими темпами. І користь від цього буде очевидна для кожного.

Не знаю, як ви, а я звик до інтнерфейсу адмінки WordPress. Коли я переходив на цю платформу з Blogger.com, у мене теж були труднощі в силу того, що мені дуже подобався тамтешній інтерфейс (не дивлячись на те, що “Старий Blogger” був річчю доволі глюконутою).

Але тепер під час написання статті моя вкладка з адмінпанеллю постійно губиться поміж інших, що часто добряче дратує. От я і подумав, чи не перейти мені на автономний клієнт для блоґінгу.

Раніше я уже мав досвід роботи з такими програмами. Першим блоґ-клієнтом (про нього я прочитав у ДПК) був Semagic, який був найкраще пристосований для LiveJournal, хоча працював і з Blogger.com (щоправда достатньо криво). Помучившись з ним кілька днів, я забив на це чудо програмерської думки і продовжив юзати веб-інтерфейс.

Десь через півроку Hip порадив у своєму блозі розширення для Firefox Deepest Sender. Ця річ мені сподобалась у першу сергу своєю простотою і швидкістю, проте недоліком було (і, здається, досі є) те, що категорію можна обирати лише одну (якщо хочеться додати ще, треба знову ж таки лізти в Wordpress-адмінку).

Ще одним чудовим Firefox-розширенням є ScribeFire. Даний клієнт відкривається в нижній частині браузера, що дозволяє (не без певних незручностей, звичайно) одночасно працювати з постом і переглядати сторінки у вкладках. Як на мене досить непоганий варіант, до того ж програму за той час, коли я її останній раз юзав, чудово доробили, тому тепер це просто супер-комбайн для блоґера.

А ще одним таким супер-комбайном є Zoundry Raven, вперше відкритий Masterpiecer’ом. Дана софтина працює з багатьма CMS і блоґохостингами, а також має функцію для синхронізації з фотохостингами Picasa, ImageShack, LJ Scrapbook, Ripway FTP чи будь-яким FTP-аккаунтом.

Отже, чи варто блоґеру переходити на автономний клієнт? Звичайно це справа кожного. А щодо мене, я спробую поюзати ScribeFire і Zoundry Raven. Побачимо, що з того вийде…

Вчора відвідав доповідь Максона. Зайшовши на шостий поверх бібліотеки, важко було не помітити, що він був окупований американцями, які привезли показувати свої винаходи (краєм ока я встиг помітити якийсь кросівок з бортовим комп’ютером ). Домовлену залу з проектором також зайняли “великі дяді”, тому семінар Максона був перенесений до зали №14. Проектора, як ви вже зрозуміли, там не було, через що презентація була показана на лептопі Ярослава Ажнюка.

Сама ж презентація мала трохи іншу назву, ніж була зазначена на сайті - “Користь і шкода від ведення блоґів”. Мушу сказати, дана тема була менш суха і більш практична для аудиторії, адже приблизно половина присутніх була не дуже обізнана в навколоблоґових питаннях, а Максон розповідав саме про практичне використання блоґів і отримання від цього задоволення.

Не обійшлося, звичайно, без екскурсу в історію і підбірки цікавих блоґів. Проте найцікавіша і найголовгіша честина - це, безумовно, розповідь про два підходи до ведення блоґів - творчий і механічний, а також про блоґ, як жанр оповіді. Максон розкритикував “манімейкерів” і тих, хто вважає першочерговим завданням писати часто і регулярно, хоча, як сказав він у відповіді на моє запитання, вся справа не в діях, а у відношенні і мотивації до процесу блоґінгу.

Як правило, нові віяння приносять нову термінологію. Блоґінг, як неодмінний феномен сучасного Інтернету, не залишився в стороні.

На даній сторінці в Вікіпедії можна ознайомитись зі списком популярних у Західній блоґосфері термінів і понять. Багато з них уживані і в наших просторах, проте існують і інші, досить таки унікальні слова. Лікбез почну з наступних цікавих понять:

Blog-site - URL блоґу
Blogsite - вибачте за каламбур, але Blogsite - це не Blog-site, а блоґ , контент якого агрегується RSS-стрічками блоґів
Bloll - “троль” (людина, що пише провокаційні пости в блозі)
Log in, blog to, log out - фраза, що виражає активність блоґера (штибу “Turn on, tune in, drop out”)

А тут можна знайти меми російського ЖЖ.

Спамери стають дедалі розумніші. Якщо раніше, невловлений Акісметом, спам був англомовним, російськомовним, або просто тупим набором символів, то за цей тиждень мій блоґ заполонили коментарі типу “У-у-у, жирно написано. Так тримати!”. Тому, послідувавши пораді одного доброзичливця, поставив собі каптчу (цікаво, що на блозі самого порадника нічого подібного не стоїть).

В якості спамолова, не довго думаючи, обрав Wordpress Comment Spam Stopper plugin (ідею я поцупив в LaSet’a): виглядає він естетичніше, ніж картинка з символами, тому для блоґу підходить, мабуть, краще за інших.

Нещодавно було відкриту українську версію польського блоґохостинга Blox.com.ua. Ознайомитись з сервісом мені вдалося лише вчора.

Загалом сервіс найбільше асоціюється з ґуґлівським Blogger.com: дуже схожа панель управління, можливість вести кілька блоґів, система вибору шаблонів і форма редагування CSS. До речі, щодо шаблонів: загалом їх 19, як мінімум 4 з яких портовані з WordPress, інші дуже нагадують LiveJournal, хоча існують і досить симпатичні рішення. Сайдбарних віджетів немає, зате існує одне поле, куди можна напихати різноманітний HTML/JavaScript-код, що буде розміщений під закладками (тамтешня назва блоґролу).

Для постингу за умовчуванням ввімкнений доволі громіздкий WYSIWYG-редактор, що, як на мене, лише перевантажує сторінку зайвими опціями і збільшує час завантаження. Якщо ж редактор відключити, доведеться користуватись звичаною HTML-формою, причому будь-які допоміжні кнопки будуть відсутні: WordPress і Blogger.com тут явно попереду.

Слід також відзначити, що таких ЖЖ-шних штук, як френди і спільноти, у Блоксі немає, чим він вигідно відрізняється від LiveJournal, LiveInternet, Diary.ru і подібних “щоденникових” сервісів. Щодо локалізацій, то Blox вміє розмовляти українською, польською, російською і англійською.

Загалом Blox.com.ua - цілком хороший сервіс блоґохостингу, придатний як для щоденників, та і для більш серйозних проектів. Слід відмітити те, що Blox знаходиться в UA-IX, тому в першу чергу він сподобається людям, які б бажали вести блоґ, але були сковані ціною міжнародного трафіку.

Не дивлячись на те, що багато хто масово переходить на WordPress, а новоспечені писаки віддають перевагу ЖЖ, Blogger не перестає вдосконалювати свою платформу і додає нові фічі. Цього разу до фірмових опитувань додалися й фірмові слайдшоу. Як і інші елементи оформлення, показ слайдів можна додати шляхом розміщення віджета на нанелі Template > Page Elements, відконфігурувавши відповідну форму. Наразі нововведення працює с фотохостингами Picasa Web Albums, Flickr i Photobucket. Існує також можливість слайдшоу з інших джерел - шляхом введення RSS, проте в мене ця функція жодного разу не спрацювала (певне необхідний точний URL RSS-файлу).

Шкода тільки, що новими темами Blogger юзвєрів порадувати так і не хоче .

Наш час часто називають “Інформаційним віком”, адже найчастіше інформація вирішує, якщо не все, то дуже багато. Демократію не можна уявити без свободи слова, а та, в свою чергу, сприяє більшому поширенню інформації, її обміну і нагромадженню.

З розвитком комп’ютерних технології, машини для обчислень тепер перетворились на багатофункціональні пристрої, які часто служать як мега-комунікатори, зв’язок між якими здійснюється завдяки мережі Інтернет - найвищому досягненню людини у сфері інформаційних технологій.

До чого, спитаєте, я веду? НТУУ “КПІ” є найбільшою кузнею технічних кадрів, в тому числі IT-спеціалістів. Кількість студентів просто вражаюча, а от належного інформаційного простору на території університету так і немає. Заглиблені в навчання студенти дізнаються про новини рідного вузу здебільшого від друзів, що прочитали одне з оголошень, розклеєних на стінах. Але не тільки оголошення там можна побачити: майже на кожному кроці споглядаємо різноманітні web-адреси того, чи іншого сайту (МНК взагалі умудрився написати адресу свого сайту на першому корпусі).

Саме тому Студентська Рада КПІ вирішила провести Школу студентської журналістики та PR. За задумом організаторів, інформацію студент повинен черпати з студентської газети або ж повідомлень одного з інших студентських інформаційних джерел (інформаційний відділ Студентської ради, інформаційні розсилки, університетський студентський інформаційний портал і т.д.). Моя ж думка дещо інша: найбільш вдалим вирішенням інформаційної проблеми в КПІ, поряд з газетами і розсилками, є широка популяризація блоґінгу, адже саме тоді найбільний технічний вуз України йтиме в ногу з часом, беручи приклад зі світового розвитку інформаційних джерел і ЗМІ, які останнім часом масово перекочовують в онлайн.

Проте, як би там не було, ідея студради мені сподобалась, адже навички журналіста і піарщика - невід’ємна складова успішного блоґінгу, тому я підтримую дану ініціативу і запрошую до участі.

Детельніше на inform.blog.net.ua

Через навчання в університеті я маю дуже обмежений доступ до Інтернету. Та й тут усе зрозуміло: навантажують більше, ніж у школі, комп’ютера (поки-що) в кімнаті нема, до дому їжджу лише на півтори дня… Але сьогодні, лише приїхавши до Києва, я вирішив все ж таки сходити до клубу, порозгрібати все, що в мене набралося в Gmail і Google Reader, і пригадати старі добрі часи, коли я сидів біля компа, читав, писав, творив, забуваючи про час…

Наближається 28 вересня - день, коли рік тому я написав мій перший пост у блозі - тоді я і не думав, що блогінг так мене захопить… Все було так: після підключення до Інтернету 1 вересня 2006 р. я не особливо цікавився блогінгом. Але мене почало добивати наступне: з кожним новим номером ДПК автори журналу описували все більше блогів (що то за слово?), Web 2.0-сайтів (ги, не вдуплюсь…) і соціальних мереж. Я не витримав і подався до Вікіпедії для того, щоб зрозуміти, що ж означає все те, від чого просто таки вмирають такі круті журналюги, як Птіца й Данилов. Почитав, почитав і зрозумів! Точніше почав розуміти, бо ще кілька місяців після того я обмірковув концепції Web 2.0 і блогінгу.

Потім настала чергу вибору блогохостингу. Як і всі, я спочатку заглянув на LiveJournal, який я незлюбив з першого погляду. Наступним варіантом був Blogger, на якому я і зупинив свій вибір. Таким чином у четвер, 28 вересня 2006 р. о 12:09 ночі я написав своє перше банальне “Hi, everybody!!!”. Отак усе й пішло-поїхало…

Зараз же намагаюсь не кинути моє захоплення і, так би мовити, не розслаблятись. Перед від’їздом на навчання hellveen мені сказав:

бажаю вдалого навчання і купу друзів
не забувай про УАнет

Дуже постараюсь не забути .

Дивно, але Інтернет, а точніше сказати Web 2.0, перетворив таку на перший погляд нудну річ, як мапу, на останній крик моди. А флагманом тут беззаперечно є Google Maps, де нещодавно були презентовані дуже приємні нововведення.

Як відомо, використовувати Google Maps у себе на сайті можна було вже давно, але процедура була не з легких, і тому рядовому користувачу залишалось тільки з заздрістю дивитись на сайти і блоґи з “крутими” картами. Але, як я вже сказав, ситуація кардинально змінилася - тепер можна не тільки вставити мапу в блоґ простим кодом, але й додати до неї фото та відео!

Все насправді дуже просто.
1. Заходимо на Google Maps і відкриваємо вкладку “My Maps”
2. Створюємо нову мапу (Create new map)
3. Обираємо місце на Земній кулі і приступаємо до роботи
4. До карти можна додавати лінії (для зображення маршрутів), виділені ділянки (для обведення певної території) і мітки (для позначення певного об’єкта чи місця). Про останні поговоримо докладніше Читати далі »