Блоґ FireON’a

Покажіть мені хоча б одну людину, яка б після MiniCamp April не зареєструвалася в діловій соціальній мережі Profeo. У мене реєстрація відбулась на наступний день після кемпу, а от знайомство з нею наступило лише сьогодні.

Що тут казати? Уміють поляки робити соціальні мережі. Найголовніше, як на мене, в цій справі є те, щоб створити власний унікальний сервіс, а не копіювати успішні західні аналоги. Звичайно, для цього потрібна армія юзабілістів, програмістів, та дизайнерів (про армію жартую ), проте творці Profeo зі своїм завданням справилися навідмінно.

Отож, почнемо з того, що дана соцмережа - надзвичано зручна річ. Знайомлячись з LinkedIn (а це було цієї зими), мене надзвичайно добивало те, що інтерфейс сервісу досить кривий. Зараз в ЛінкедІну справи стали значно кращі, проте не про нього зараз мова. В Profeo присутня дуже зручна система редагування і перегляду профіля, також є необхідна всім система теґів і вкладки в деяких категоріях (наприклад в категорії "Освіта" є дві вкладки: "Історія освіти" та "Іноземні мови" - це зменшує кількість тексту на сторіці і робить більш зручнішим перегляд профілю).

Іншим характерним плюсом мережі є її функціонал. Саме на нього спиралась у своїй доповіді Окса і саме він зацікавив усіх кемперів. Отож, Profeo має наступні "фічі":

• Блоґи. Кожен учасник може вести блоґ, присвячей улюбленій справі
• Гпупи за інтересами. Найчастіше професійними інтересами. Досить схожі на групи в Facebook (за виключенням "стіни")
• Гелереї. Такий собі міні-Flickr для фото, присвячених професії і не тільки

І, нарешті, третя перевага Profeo в тому, що це перша ділова соціальна мережа в Україні, орієнтована саме на українських професіоналів і має український інтерфейс.

Останнім часом ICQ мене почав жорстоко харити, тому все частіше виникає бажання послідувати прикладу Konspirator‘a і MrGALL‘a стосовно повного переходу на Jabber.

Взагалі я не прихильник Instant Messaging’у (віддаю перевагу електопошті), проте Jabber вирішує одну з багатьох проблем ICQ - присутність бландіноґ і інших осіб, що норовлять до тебе “постукати”. З іншого боку виникає проблема вибору Jabber-сервера.

MrGALL для себе обрав сервер Google (Gmail). Якщо ви читали його блоґ, то він обґрунтував це двома речами: стабільністю серверів Google і зререженням історії повідомлень. Я б теж юзав semenyuta at gmail dot com, якби не одне але: не дуже хочеться забруднювати цей аккаунт транспортами і не-Gmail контактами (таку ж думку має і старожил Жаббера Masterpiecer). Щодо інших серверів, то я за весь час юзав три: спочатку Jabber.org.ua, потім вирішив перейти на “модніший” Jabber.kiev.ua і на останок (у зв’язку з відсутністю Інтернету в гуртожитку) КПІ-шний Jabber.NTU-KPI.kiev.ua. Останній краще б назвали Глюк.in.ua, бо через глюк з ICQ-транспортом у мене по-суті запоровся тамтешній ID.

Так що, панове, я в роздумах. Наразі маю такі варіанти:

• Створити новий аккаунт Gmail спеціально для Жабберу і юзати Psi. Можна на деякий час підключити транспорти, а пізніше від них відмовитись
• Продовжити користуватись semenyuta at gmail dot com, плюнути на транспорти і почати сміливо додавати туди не-Gmail ID
• Використовувати існуючий fireon@jabber.org або зареєструвати ID на якомусь іншому стабільному сервері (який хто порадить?)

Знаєте, я люблю рекламу (маю на увазі відео), особливо якщо вона грамотно зроблена. От на один такий цикл рекламних роликів мене підсадив Hellveen завдяки своєму відеоблоґу.

Отож, відомий телеканал Animal Planet наразі показує серію соціальних відеороликів Animals Save the Planet. Зроблені вони у вигляді пластилінових мультиків про тварин, і об’єднує їх тематика захисту навколишнього середовища і те, що можна для цього робити. Все виглядає доволі прикольно, до того ж примушує задуматись над сучасними проблемами довкілля.

Особисто мені найбільше сподобалось відео про використання енергозберігаючих ламп за участю Білого Ведмедя та Пінгвіна:

Інші 10 роликів

Сайт акції (там можна накачати шпалер для робочого столу в героями відеоепопеї)

Vlogger.org.ua. Thanks a lot!

В чому полягає незручність розробки веб-сайтів чи скриптів з допомогою текстового редактора? Для того, щоб переглянути результат зроблених змін у коді, необхідно зберегти документ, відкрити браузер і перезавантажити сторінку. В принципі, ніби річ нескладна, проте якщо в процесі розробки це робиться занадто часто, тоді і виникає (особисто в мене) ностальгія за BASIC’ом, де набраний код інтерпретувався простим натисненням клавіші F5.

Саме для того, щоб автоматизувати таку рутинну роботу, і створена невеличка програмка Softvoile Rubilnik. Працює вона наступним чином: запускаємо текстовий редактор (Notepad++, PHP Expert Editor, або, якщо ви мазохіст, то навіть Блокнот), відкриваємо браузер і запускаємо Rubilnik.

У відкритому діалоговому вікні обираємо потрібні редактор і браузер, зручну гарячу клавішу (як на мене, підійде і стандартна F9) та тиснемо OK. Після цього можна комфортно писати код і переглядати результати простим натисненням F9 - зберігати зміни необов’язково, а веб-сторінка буде перезавантажуватись автоматично. Як на мене, доволі зручна річ.

Не знаю, як ви, а я звик до інтнерфейсу адмінки WordPress. Коли я переходив на цю платформу з Blogger.com, у мене теж були труднощі в силу того, що мені дуже подобався тамтешній інтерфейс (не дивлячись на те, що “Старий Blogger” був річчю доволі глюконутою).

Але тепер під час написання статті моя вкладка з адмінпанеллю постійно губиться поміж інших, що часто добряче дратує. От я і подумав, чи не перейти мені на автономний клієнт для блоґінгу.

Раніше я уже мав досвід роботи з такими програмами. Першим блоґ-клієнтом (про нього я прочитав у ДПК) був Semagic, який був найкраще пристосований для LiveJournal, хоча працював і з Blogger.com (щоправда достатньо криво). Помучившись з ним кілька днів, я забив на це чудо програмерської думки і продовжив юзати веб-інтерфейс.

Десь через півроку Hip порадив у своєму блозі розширення для Firefox Deepest Sender. Ця річ мені сподобалась у першу сергу своєю простотою і швидкістю, проте недоліком було (і, здається, досі є) те, що категорію можна обирати лише одну (якщо хочеться додати ще, треба знову ж таки лізти в Wordpress-адмінку).

Ще одним чудовим Firefox-розширенням є ScribeFire. Даний клієнт відкривається в нижній частині браузера, що дозволяє (не без певних незручностей, звичайно) одночасно працювати з постом і переглядати сторінки у вкладках. Як на мене досить непоганий варіант, до того ж програму за той час, коли я її останній раз юзав, чудово доробили, тому тепер це просто супер-комбайн для блоґера.

А ще одним таким супер-комбайном є Zoundry Raven, вперше відкритий Masterpiecer’ом. Дана софтина працює з багатьма CMS і блоґохостингами, а також має функцію для синхронізації з фотохостингами Picasa, ImageShack, LJ Scrapbook, Ripway FTP чи будь-яким FTP-аккаунтом.

Отже, чи варто блоґеру переходити на автономний клієнт? Звичайно це справа кожного. А щодо мене, я спробую поюзати ScribeFire і Zoundry Raven. Побачимо, що з того вийде…

Сьогодні один з перекладачів програмного забезпечення від Мозілли Тимофій Бабич запросив мене порекомендувати для стартової сторінки українського Firefox’a кілька корисних українських сайтів. Справа в тім, що в новій версії браузера розробники вирішили піти на зустріч користувачам не лише в плані удосконалення самої софтини, а й стартової сторінки, себто сторінки, що завантажується при першому запуску оновленого (чи вперше встановленого браузера). Нагадаю, що Firefox 2 має ось таку стартову сторінку:

Отож, для того, щоб не лише сказати юзерам, що вони скачали Firefox і це круто, а й порекомендувати сайти, які будуть корисними в подальшій роботі, було вирішено створити стартову сторінку з підбіркою сайтів, веб-служб і розширень по чотирьом категоріям: Work, Learn, Play та Connect. В англомовну весію увійшли наступні ресурси:

Work: Google Docs, RememberTheMilk.com, LinkedIn, Clipmarks Add-on, built-in spellcheck
Learn: Wikipedia, Topix, HowStuffWorks.com, Answers Add-on, customize the search bar
Play: YouTube, Hype Machine, Miro, PicLens add-on, use Add-ons Manager to customize Firefox
Connect: Craig’s List, Yelp, Facebook, Meebo Add-on, subscribe to RSS feeds

Виглядатиме це чудо ось як:

Пропозиції щодо стартової сторінки українського Вогнелиса приймаються тут, на Українському форумі Mozilla. Вимоги дві: сайти мають бути корисними і україномовним. Я свої п’ять копійок вже вніс, тепер ваша черга .

Якось непомітно пройшов місяць, і уже вчора настав час чергової зустрічі київських інтернет-гіків на Kyiv MiniCamp April. Тема, здавалося, була багатообіцяюча - “Соціальні мережі”. Тому відвідати цю оказію я запланував одразу після березневого кемпу.

Оскільки минулого разу прийшло біля 80 людей (що не було задумано організаторами), то цього місяця буда введена реєстрація на сервісі EventBrite. Та, хоч аудиторія була менша, туди прийшло більше “споріднених душ”: Masterpiecer, Ярослав Федорак, Анвар Азізов, Олег Боженко та Qilinas Smith. Словом, кулуарна обстановка була на високому рівні, тим більше, що під час досить тривалої перерви було що обговорити. На кемпі також був присутній розробник соцмережі “ФОЛК” Павло Степанович, з яким я і Ярослав вели мову про перспективи проекту і його подальший розвиток.

Щодо презентацій, то тут Окса Завойко (”Огляд українських соціальних мереж“), звичайно, була неперевершена (+ шарму додавав національний костюм), презентація Андрія Гошви (”мережа Clubmania.ua“) мені сподобалась, але, оскільки я не прихильник клубної музики, дана соцмережа мене особисто не притягує. Презентація Романа Рибальченка (”Розрахунок тематичної стелі“) була дуже інформативною, проте націленою в першу чергу на SEOшників. Щодо “Pioneers Of Change”, то я не зовсім вловив суть цієї офлайн-спільноти, а про “Ідеальну країну” я краще промовчу.

Проте, як сказав Максон, “головне на мінікемпі - не презентації, а знайомства, обмін думками, ідеями, новинами”, а атмосфера на Kyiv MiniCamp April була просто чудесною.

P.S. Лінки на інші звіти знайдете у Максона, а дата наступного мінікемпу - 24 травня (Social Media Marketing).

Вчора відвідав доповідь Максона. Зайшовши на шостий поверх бібліотеки, важко було не помітити, що він був окупований американцями, які привезли показувати свої винаходи (краєм ока я встиг помітити якийсь кросівок з бортовим комп’ютером ). Домовлену залу з проектором також зайняли “великі дяді”, тому семінар Максона був перенесений до зали №14. Проектора, як ви вже зрозуміли, там не було, через що презентація була показана на лептопі Ярослава Ажнюка.

Сама ж презентація мала трохи іншу назву, ніж була зазначена на сайті - “Користь і шкода від ведення блоґів”. Мушу сказати, дана тема була менш суха і більш практична для аудиторії, адже приблизно половина присутніх була не дуже обізнана в навколоблоґових питаннях, а Максон розповідав саме про практичне використання блоґів і отримання від цього задоволення.

Не обійшлося, звичайно, без екскурсу в історію і підбірки цікавих блоґів. Проте найцікавіша і найголовгіша честина - це, безумовно, розповідь про два підходи до ведення блоґів - творчий і механічний, а також про блоґ, як жанр оповіді. Максон розкритикував “манімейкерів” і тих, хто вважає першочерговим завданням писати часто і регулярно, хоча, як сказав він у відповіді на моє запитання, вся справа не в діях, а у відношенні і мотивації до процесу блоґінгу.

Вибачаюсь, що трохи запізно, але постараюсь анонсувати в блозі серію відкритих семінарів “Новітні інтернет-технології”, що уже розпочалися у трьох київських вузах - НТУУ “КПІ”, КНУ ім. Т. Шевченка та Києво-могилянській академії. На жаль, на перші два семінари, що проводились в моєму універі, я не зміг потрапити в силу напруженості графіку, проте на доповідь Максона Пуговського “Блоґи. Українська блоґосфера” все-таки дуже постараюсь прийти.

Для тих, хто ще не чув. “Новітні інтернет-технології” - це серія відкритих семінарів, присвячених новим медіа, сучасним веб-технологіям і Web 2.0-ресурсам, пошуку в Інтернеті і соціальним мережам. Гасло і водночас мета даної акції - Ліквідація інтернетної безграмотності. Серед доповідачів такі знавці даної галузі, як Сергій Даниленко, Максон Пуговський, Окса Завойко, Стас Рудий і Алекс Рябцев. Розклад презентацій для КПІ наводжу нижче (для КНУ ім. Шевченка і Могилянки розклад дивіться на офіційному сайті):

1. Еволюція інтернет. Що таке веб 2.0? (Алекс Рябцев) 8.04 16:00
2. Соціальні медіа (Сергій Даниленко) 10.04 17:00
3. Блоґи. Українська блоґосфера (Максон Пуговський) 15.04 17:00
4. Використання RSS (Стас Рудий) 17.04 17:00
5. Пошук в Інтернеті (Стас Рудий) 22.04 17:00
6. Соціальні мережі (Окса Завойко) 25.04 16:00

Місце проведення: 12 зала бібліотеки КПІ.

Для початку скажу, що це не реклама Download Master’a, а скоріше мої власні спостереження і рекомендації.

Для закачки потокового відео з YouTube за всю історію свого інтернет-серфінгу я використовував три речі: розширення для Вогнелиса VideoDownloader, сервіс KissYouTube і RealPlayer. На жаль, перший пропав чи то після перевстановлення Вінди, чи то після глюку з Firefox’ом (точно не пам’ятаю причину, але факт був в тому, що заново встановлювати його мені вже не хотілося, бо то була доволі глючна штука). KissYouTube пішов в даун - зараз вони пропонують скачати якийсь плагін для IE7 Only (ще чого?!), а RealPlayer мені в принципі не подобався, тому після перевстановлення Гіндовса плеєр я ставити не схотів. Та й особливої потреби не виникало - цікаве відео можна було просто додати до закладок і переглянути пізніше в онлайні (якщо, звичайно, дуже захочеться).

А от сьогодні я захотів скачати один відеокліп з YouTube, але оскільки повертатися до колишніх інструментів я не бажав, тому вирішив спробувати оновлений Download Master, про можливості якого прочитав у березневому ДПК. І знаєте що? Мені сподобалось - відео завантажується доволі швидко, а сам файл не доводиться додатково перейменовувати і додавати розширення .flv (як це було з VideoDownloader’ом) - завантажене відео одразу має назву, яку йому дав автор, і готове до перегляду чи конвертації. Наразі підтримуються наступні сервіси потокового відео: YouTube, Google Video, RuTube, Видео@mail.ru і Rambler Vision. Оскільки в плані подібних сервісів я консерватор, мені поки-що з головою вистачає сам YouTube.

Пропустивши з абсолютно тупої причини осінній BlogCamp, я вирішив не відставати від айтішної тусовки і завітати на Kyiv MiniCamp March, який проходив сьогодні в барі “АбсолютЪ” на Пушкінській (до речі, ще в п’ятницю це була піцерія “ЛаБелла”).

Загальною темою презентацій березневого мінікемпу були стартапи, способи їх рокрутки і залучення інвестицій. Перщим виступив Сергій Даниленко, який розповів про “19+45 способів розкрутки в Інтернеті“. Сергій поділився власним досвідом розкрутки таких проектів, як ХайВей і DeepMemo, а також привів список способів розкрутки, які він не використувував, але які теоретично можуть принести результат.

Дан Воронов популярно розповів про тему коворкінгу (coworking), а також спрогнозував найближчі перспективи даного виду діяльності фрілансерів. З його доповіді я дізнався, що в Україні уже створюється спецільний “офіс” для коворкерів “Вулик”, відкриття якого відбудеться завтра.

Гендиректор PatissonLab Костянтин Шусторович проаналізував досвід діяльності своєї компанії по створення відеохостингів Barbus.tv, Repka.tv, намітив перспективи розвитку останнього і розповів про новий проект під назвою “Internet Video Network“. Наостанок, на мінікемп були запрошені доповідачі з конференції UA Web Денис Довгополий і Юрій Бойко, що розповіли про залучення капіталу у стартап-проекти (останні дві презентації були для мене дещо далекі, тому зрозумів я небагато).

За недовгий час перерви я познайомився з гостем з Кремнієвої Долини Майклом Балязним, що працює над Web 2.0-проектом EyeStride, про який я постараюсь розповісти найближчи часом.

Загалом зустріч мені сподобалась, тому я з задоволенням відвідаю і наступну, тим більше, що тематикою обговорення будуть соціальні мережі. Якщо ви також бажаєте там побувати, подробиці відслудковуйте на Google-групі Мінікемпу.

P.S. Kyiv MiniCamp April відбудеться 26 квітня.

Не знаю як ви, а я зранку завжди сідаю за комп’ютер з чашкою кави, запускаю Firefox, в якому завантажується iGoogle. Потім я відкриваю такі закладки, як “В Контакте”, “Google Reader”, частенько й Gmail.

Для автоматизації цього процесу існує таке корисне розширення для Firefox, як Morning Coffee. Встановивши його, ви отримуєте симпатичну кнопку з випадаючим меню на панелі інстурментів, натиснувши на яку можна відкрити у вкладках саме ті сайти, які ви відвідуєте щоранку. Більше того, Morning Coffee можна налаштувати для кожного дня тижня окремо, а ще для вихідних і інших груп днів.

За умовчуванням “Morning Coffee websites” відкриваються з натисненням кнопки, проте можна налаштувати і завантаження їх замість вашої домашньої сторінки. Як на мене, корисно.

P.S. Я б рекомендував зняти прапорець “Close Tabs Before Opening”, бо інакше при завантаження обраних вами сайтів закриються вікриті вкладки.

Цього тижня мене запросили до інформаційного відділу Студентської ради НТУУ “КПІ” для того, щоб взяти участь у розробці одного інформаійного проекту (поки-що його назву і концепцію я притримаю в секреті). Розмовляючи з керівником відділу Олександром Рощиним (який, до речі, веде блоґ в ЖЖ), ми обговорювали деякі варіанти створення соціального веб-проекту для студентів КПІ. Хоча, якщо точніше сказати, ми обговорювали не стільки варіанти, скільки саму доцільність того, щоб витрачати зусилля і ресурси на такий проект, як, скажімо, соціальна мережа новин.

Основною недоцільність, на погляд Олександра (та і на мій також), є те, що українське студентство не зацікавлене у подібних сайтах. Питання було наступне: що примусить студента полишити “В Контакте” (не назавжди, звичайно) і писати пости в digg-подібний сервіс? Я спробую висловити власну думку стосовно цього.

Як би це банально не звучало, але ще досить багато провайдерів (в т.ч. і КПІ-Телеком) “привілеюють” український трафік і карають високими тарифами за закордонний. Як наслідок, користувач послуг такого провайдера буде концентруватись на українських ресурсах, значну долю ринку яких займають “стандартні” портали типу Бігміра. У такому випадку користувача полишають такі корисні речі, як del.icio.us, YouTube, Picasa/Flickr, Google Docs, Google Reader (!!!). Українських (UA-IX) альтернатив, на жаль, небагато (якщо такі взагалі є для того чи іншого типу сервіса).

Несприйняття нових медіа (блоґів, подкастів, соцмереж), мабуть, викликана вродженим комплексом “стандартного”: є стандартний браузер IE, з допомогою якого можна зайти на ЖЖ, li.ru, diary.ru і почати вести “днєву” (таку, як у всіх). Величезний прорив, безумовно, зробила соціальна мережа “В Контакте”, проте, привівши мільйони (!!!) людей до нормального social networking’у, вона знову ж таки стала “стандартною”, тому соцмережі іншого типу просто не будуть сприйматися середньостатистичним інтернет-юзером.

Наш Web, на жаль, не на жарт відстає від західного. Для чого соцмережі новин, якщо є korrespondent.net? Для чого соціальні закладки, якщо IE має функцію закладок (!!!), а цікавий лінк друг перешле по ICQ? Для чого вести блоґ, якщо з однодумцями можна поспілкуватися на форумі, а в кращому випадку писонути пост на “днєві”? Ми ще живемо у Web 1.0, де сайти створюються розумними дядями, а ми є лише читачами.

Свого часу, звичайно, ми прийдемо до нормального рівня соціальності, але ніхто не заважає прискорювати цей процес. Для початку, розкажіть другу про блоґінг і його переваги. Мені особисто сподобалась ось ця стаття, яку і можна використати для “пропаганди”. Покажіть другу del.icio.us, Блоґосвіт/Chuv, поясність принципи роботи RSS і фід-рідерів. Такий лікбез, як на мене зацікавить незацікавлену персону і приведе її до “правильного” вебу. Чим вам не альтруїзм?

UPD:
Хто не байдужий до даної проблеми і бажає допомогти, заходьте сюди.

Вчора натрапив на статтю в блозі/подкасті Radio U про рінгтони для гіків. Там можна завантажити ZIP-архів з набором MP3-рінгтонів, до якого входять такі композиції, як музика з олдскул-консолей (NES/Dendy, Spectrum), мелодія завантаження MacOS, теми з серіалів “Сімпсони”, “Футурама”, “Гріффіни”, “South Park”, “The IT Crowd” а також звук dial-up модема, що намагається додзвонитися і Імперський марш з “Зоряних війн”.

Мені особисто припала до душі знайома мелодія з безсмертного творива Мета Ґроенінга і прикольний звук dial-up (слава Богу, що я його вже не застав ). Було б непогано щось таки поставити на дзвіночок, проте тут є одне “але”. Кожного разу, коли я увімкну дзвінок на мобільнику, я обов’язково забуду його вимкнути, і в найменш приємний момент (наприклад на парі зі злим викладачем) він у мене задзвонить. Таким чином, майже увесь час звук у мене вимкнений. Хотів би дізнатись, як у вас.

Цікаво виходить. Раніше я радів кожному доданому до Google Reader’a фіду, прочитував або хоча б переглядав кожен лист, старався слідкувати за якомога більшою кількістю блоґів і по кілька десятків разів на день юзав Google, щоб знайти якусь інформацію. Зараз же на мене ця інформація просто падає: в Рідері більше тисячі непрочитаних записів, а мій сусід по кімнаті просто опупів, коли побачив мій інбокс на kpi.cc (інтранетівська пошта, куди я перенаправляю листи з Гмила).

Щодо нових веб-сервісів, то все частіше мені доводитиься відчувати дежа-вю, бо все більше і більше сервісів стають схожими один на одний (згадати лише бум twitter-клонів). Яскравий приклад цьому - FriendFeed - доволі симпатична штучка, яка збирає весь контент (в межах розумного), який ви наагрегували пишучи в блоґ, заливаючи хвотки на Flickr, відео на YouTube, додаючи закладки на del.icio.us, пишучи в Twitter, Jaiku і роблячи ще купу речей в стилі Веб-Ту-Поінт-Оу (мої речі тут). Як і належить, можна додавати друзів, наагрегованих контент яких буде, як на долоні. Присутня також інтеграція в Facebook. Як я вже, сказав, сервіс цікавий, але чи він один такий? Я особисто бачив таких штуки 3-4, включаючи Jaiku.

Не знаю, чи то настала тимчасова (маю надію) криза в розробників веб-сервісів і стартапів, чи то мені просто не щастить, бо за останні тижні я не знайшов (або не шукав) для себе нічого особливо цікавого, а майже весь час за комп’ютером просиджую В Контакті. Словом, наплив інформації мене трохи втомив…

Як правило, нові віяння приносять нову термінологію. Блоґінг, як неодмінний феномен сучасного Інтернету, не залишився в стороні.

На даній сторінці в Вікіпедії можна ознайомитись зі списком популярних у Західній блоґосфері термінів і понять. Багато з них уживані і в наших просторах, проте існують і інші, досить таки унікальні слова. Лікбез почну з наступних цікавих понять:

Blog-site - URL блоґу
Blogsite - вибачте за каламбур, але Blogsite - це не Blog-site, а блоґ , контент якого агрегується RSS-стрічками блоґів
Bloll - “троль” (людина, що пише провокаційні пости в блозі)
Log in, blog to, log out - фраза, що виражає активність блоґера (штибу “Turn on, tune in, drop out”)

А тут можна знайти меми російського ЖЖ.

Уже тиждень, як сиджу на Фейсбуці. Добре, що були зняті вікові обмеження, тому я зміг швидко і без перешкод зареєструватися. Як годиться в західних соцмережах, при реєстрації можна було просканувати Gmail-скриньку на наявність друзів, а також запросити потенціних фейсбуківців.

Якщо ви мали досвід “роботи” з Вконтакте.ру, Facebook не здасться вам чимось новим, тим більше, що російський аналог разом з численними клонами сам є клоном Фейсбука. Так само зверху красується ваша фотографія, трохи нижче - персональна і контактна інформація, в сайдбарі відображаються друзі і групи, а знизу можна знайти стіну, на якій кожен бажаючий зможе залишити повідомлення. Хоча “кожен бажаючий” - це вже трохи гучно сказано. Що одразу кидається в очі, так це те, що переглядати можна лише профілі друзів, тому, поки людина не підтвердила з вами знайомство - реальне чи віртуальне - ні про які профілі і ні про яку стіну не може бути й мови .

Ще однією особливістю даної соцмережі є наявніть так званих “Facebook Apps” - внутнішніх розширень, які можна почепити до себе у профіль. Це можуть бути як банальні іграшки чи жарти, так і різноманітні веб-два-нольні штуки, наприклад хмарина теґів з del.icio.us чи бедж з останнім повідомленням Twitter. Словом, обрати є з чого: якщо вірити Вікіпедії, таких еплікейшнз нараховано уже більше 14 тисяч. Платформа Facebook дозволяє розробникам створювати різноманітні доповнення і інтегрувати їх у соцільну мережу. Ну скажіть, чим вам не Open Source?

Мережа була створена в 2004 році для об’єднання студентів Гарварду. Пізніше вона стала всеамериканською і об’єднала студентів інших вузів. Зараз Facebook виходитиь на міжнародний рівень і включає в себе не лише мережі університетів, але й мережі шкіл, компаній, географічних регіонів, міст і країн. На жаль, для українців існує лише мережа Ukraine, тоді як жоден український університет (поки-що) не включений в базу даних Facebook.

Так що, що б там не казали про .ru мислення, на даний момент для пересічного українського студента західні соціальні мережі - лише перспектива. Комусь заважає мовний бар’єр, комусь - психологічний (сам знаю таких людей), для когось бар’єром може бути відсутність українських мереж або мала кількість українців, зареєстрованих на Facebook. Словом, все ще попереду, але ніколи не рано і, тим більше, ніколи не пізно все таки долучитись до міжнародної соціальної спільноти, серед якої вже є такі українські блоґери, як:

Я

та, можливо, інші;-)

Сьогодні поставив собі за мету налаштувати принтер Samsung SCX-4200 в Ubuntu. “З коробки” пінгвін не хотів працювати з принтером, тому я встановив драйвер з диску, який постачася разом з обладнанням. Інсталяція пройшла нормально, проте принтер не хотів друкувати зовсім (тільки заносив документи з чергу).

Поґуґливши трішки інет, наткнувся на блоґ гентушника, який мав аналогічну проблему. Послідувався його пораді, я завантажиа драйвер з офіційного сайту, який одразу проінсталював. Слід зауважити, що оновлений драйвер мав графічний інсталятор і встановлювалась ще й утиліта управління принтером/сканером.

Проте нормально принтер так і не працював - при встановленні драйвера потрібно було вибрати один з 7 USB-портів, жоден з яких не працював. Портім я відкрив панель адміністрування принтерів (Система -> Адміністрування - > Друк) і змінив URI пристрою на Samsung SCX-4200 Series USB. Все запрацювало!

Зайшовши вчора на соціалку “В Контакте”, перше, що я одразу помітив, було запитання про те, якою мовою я розмовляю. Обравши українську, я був приємно вражений тим, що “В Контакте” став українізованим.

Варто зазначити, що локалізація була зроблена дуже вдало - всі елементи управління перекладені українською, при цьому не було вжито русизмів і застарілих слів (типу “кніпочки” чи “звісточки”).

Крім “В Контакте”, я не так давно зареєструвався на Connect.com.ua. Його плюси:

+ доступний з мережі КПІ
+ українізований
+ більш заточений саме під українське студенство

Але мінуси, на жаль, теж є:

- зареєстрованих учасників помітно менше, ніж в російського конкурента
- сторінки завантажуються аж занааадто повільно

P.S. Чекаю вісімнадцятиріччя, щоб “легально” засвітитись на Facebook

Спамери стають дедалі розумніші. Якщо раніше, невловлений Акісметом, спам був англомовним, російськомовним, або просто тупим набором символів, то за цей тиждень мій блоґ заполонили коментарі типу “У-у-у, жирно написано. Так тримати!”. Тому, послідувавши пораді одного доброзичливця, поставив собі каптчу (цікаво, що на блозі самого порадника нічого подібного не стоїть).

В якості спамолова, не довго думаючи, обрав Wordpress Comment Spam Stopper plugin (ідею я поцупив в LaSet’a): виглядає він естетичніше, ніж картинка з символами, тому для блоґу підходить, мабуть, краще за інших.